У березні в Україні, зокрема на Ічнянщині, на запрошення друзів гостював 24-річний Вієго Белтран із Мадрида. Він – програміст. Любить мандрувати. Радо поділився враженнями від своєї подорожі. До України його запросила сім’я Нагорних, які познайомилися з ним на сайті каучсерфінгу, для пошуку безкоштовного житла по всьому світу.
– Як друзі відредагували на твою ідею приїхати до України?
– Мої друзі та рідні запевняли мене, що тут небезпечно. До останнього намагалися відмовити. В аеропорту проводжали з такими обличчями, наче я не повернусь. (Посміхається.) Але я радий, що не дивлячись на це, я тут.
– Перші враження від подорожі?
– Коли я приїхав, то одразу заблукав у Борисполі. На жаль, мало людей розмовляє англійською. Це затрудняло пошуки. Київ, Чернігів мені дуже сподобалися: старовинні споруди, привітні люди, смачна їжа. До речі, хотів розплатитись карткою в магазині, але там не було терміналу, довелось шукати готівку. В Ічні мені сподобався центр міста – все охайне, багато церков – це перше, що впадає у вічі. У вас досить недорого жити, порівняно з нашими цінами.
– Ти в Іспанії багато українців зустрічав?
– Не скажу, що багато, але зустрічав. Зі мною на факультеті вчилась дівчина з Києва. Та й просто в барах, магазинах помічав.
– Зараз поширене навчання за кордоном. У вашій країні важко навчатися, особливо громадянам з інших країн?
– Якщо є голова на плечах, то не важко і порівняно з іншими країнами, навіть, не дуже дорого. Та дівчина, з якою я навчався, залишилася на постійне місце проживання, працює за спеціальністю, їй подобається. При вступі головне знати мову. Якщо брати до уваги програму, то вона легша, за ту, яку пропонують в українських університетах. До того ж, після закінчення тобі пропонують роботу в декількох місцях, найчастіше там, де ти проходив практику. Тобто, якщо тобі подобається ця країна, залишайся, робоче місце для тебе є, головне добре себе показати у своїй справі. У мене була ситуація, коли за мене боролися кілька компаній одночасно. Пропонували більшу заробітну плату, ніж конкуренти, кращі умови і т.д. Тоді я зрозумів, що ІТ-програмування – правильний вибір, що не даремно витрачав свій час на освіту.
– Це перша твоя закордонна поїздка?
– Ні, я почав подорожувати років з 16. Першою країною була Португалія, далі Франція, Нідерланди, Люксембург, Марокко. Загалом я відвідав близько 10 країн та безліч різних міст та сіл. Кожна з них мені по своєму запам’яталась. Різні культури, мови, устрій життя. Але якщо потрібно буде порівняти Україну з якоюсь із країн, де я був, я не зможу – ви унікальні.
– Ти в Україні стикався з речами, які у вас в Іспанії не прийнятні?
– Так. Попри те, що наша країна відома своїми алкогольними напоями, у нас вулицями не прийнято ходити п’яним. Випивши – так, але не настільки, щоб на ногах не тримався. У нас заборонено курити у громадських місцях. Хочеш курити, роби це вдома, або у барі. А у вас люди ходять містом з сигаретою і це вважається нормальним?!
– Чи плануєш сюди ще колись повернутися?
– Мені тут сподобалось. У вас цікава культура, історія, красива мова та жінки. Я вивчив декілька слів українською: «дякую», «доброго дня/вечора», «будь-ласка», «файно» та «вибачте». Для мене ця поїздка була емоційною, цікавою, дещо напруженою, через те, що я очікував гіршого, і дуже радий, що мене так тепло зустріли. Дякую. Я думаю, що обов’язково повернуся сюди ще. Можливо уже зі своїми друзями.
Валентина Кулачок
Наприкінці березня ще лежав сніг. Максим Кулачок з Вієго Белтраном грали у м’яча
|
