Курс не змінний, а думки різні
Укладання Угоди про Асоціацію з Євросоюзом на Вільнюському саміті Східного партнерства 28 листопада не відбулося. Хоча шанси на її підписання протягом 2014 року залишаються. Цей документ мав наблизити у перспективі Україну до підготовки до вступу у ЄС. Тож рішення уряду призупинити процес підготовки до укладання Угоди викликало хвилю протестів серед прихильників європейської інтеграції. Як ічнянці оцінюють ці події?
Віктор Сербін, голова районної ради ветеранів:
– Події останніх днів у Києві з кривавими сутичками шокували кожного. Студентська молодь, яка вийшла на вулиці відстоювати своє право на європейське майбутнє, свою акцію незгоди рішуче відмежувала від опозиції. Але подальший розвиток подій, пов’язаний з провокаціями та кровопролиттям, змусив демонстрантів до продовження дій, які загрожують серйозними економічними втратами країні, яка й без того має величезні проблеми, зокрема, з дефіцитом бюджету, з якого фінансується соціальна сфера, виплачуються зарплати, соціальні виплати, пенсії. Страйкувати, до чого сьогодні закликають нас опозиційні лідери, – означає поглиблювати кризові явища, які аж ніяк не наблизять нас до ЄС, а навпаки.
Євроінтеграційний курс України залишається незмінним. Про це неодноразово наголошувалось на всіх владних рівнях. Але відкласти підписання Угоди про асоціацію з ЄС Президента України змусили саме економічні ризики, які особливо загострилися в останні три-чотири місяці перед самітом у Вільнюсі через санкції Росії щодо наших товаровиробників. Тоді урядовці звернулися до партнерів з Євросоюзу з надією «виторгувати» преференції для своїх товаровиробників, отримати кредити від МВФ без виконання його вимог, які стосуються замороження заробітних плат, пенсій, соціальних виплат і в той же час підвищення цін до економічно обґрунтованих на комунальні послуги тощо. Європейці визнали, що Україна має серйозні економічні проблеми через торгові «війни» російських партнерів, але на поступки не пішли…
Намагання влади хоч якось зменшити ці ризики наштовхнулися на нерозуміння частиною суспільства. І це, на мою думку, мало б вирішуватися за столом переговорів, а не на майданах.
Віктор Кияновський, голова правління ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла»:
– Майже півстоліття ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» займається переробкою молока та виробництвом молочної продукції, яку реалізує у понад 30 країн світу. Тому я з радістю сприйняв обрання Україною європейського шляху розвитку.
Згоден, що Україні потрібно вкласти великі кошти, провести модернізацію виробництва, щоб вийти на європейські стандарти. Але ж це пройшли і Польща, і країни Прибалтики. І мені хотілося б, щоб за європейськими стандартами розвивалося й наше суспільство.
В останній момент перед підписанням угоди з ЄС, яка мала відбутися у Вільнюсі, орієнтація Президента й Уряду різко змінилася. Це мене, безумовно, засмутило. Але заспокоює те, що робота з євроінтеграції продовжується і, сподіваюся, в короткі терміни завершиться.
Те, що відбулося з суботи на неділю на Майдані, мене дуже обурило. Я не чекав, що у когось підніметься рука на наших дітей, які народилися в незалежній державі, і ніхто не зупинить цю руку. Таким шляхом ми далеко не підемо. Ми втрачаємо демократичні цінності перед нацією, а це – дорога в нікуди. Винні в цьому терміново мають понести покарання. Це дуже принизливі події для нашої держави. Це не по-європейськи.
Василь Гавриш, Рожнівський сільський голова:
– Я – противник підписання угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. На жаль, до цього серйозного кроку наша держава не підготовлена, а тому неодмінно виникнуть проблеми як з виробництвом продукції, так і з її продажем. Найбільше ж негараздів чекатиме на село, людей, які там мешкають і виживають завдяки веденню підсобного господарства, продажу лишків.
Євроінтеграція вимагає підняття наших стандартів виробництва до їхнього рівня, зокрема по м’ясу та молоку. Жителям села дотриматися євростандартів просто не вдасться, адже для цього потрібне відповідне обладнання. Тож вироблену ними сировину, молоко, м'ясо, не прийматиме жоден завод. Іншого ж заробітку у людей просто немає.
До сьогоднішнього майдану я теж негативно ставлюся. Це спланована акція, а люди, які стоять там за ідею, – у більшості із західних регіонів. Тож він не відображає інтереси більшості населення нашої держави.
Володимир Біліченко, депутат районної ради:
– Хочеш отримати зарплату в банку? Для цього не достатньо стати на перші східці його приміщення. Треба піднятися, відчинити двері, зайти, вистояти чергу… А ще треба, щоб ті гроші були зароблені, перераховані, наявні.
Так і з євроінтеграцією. Підписання Угоди про асоціацію – це тільки перша сходинка. До вступу в Європу нам так же далеко, як і до банківської готівки. Дуже багато треба трудитися, щоб піднятися до європейського рівня життя. Про культуру – окрема розмова. Поговоримо про товарне виробництво. У нас свої стандарти, в Росії свої, в Європі свої. Якщо до російських ми хоч якось наближені, то до європейських, м’яко кажучи, не дотягуємо. Чиє молоко будуть купувати: від корів, які пасуться на альпійських луках чи під Чорнобилем?
Не хочу ні в Росію, ні в Європу! Хочу жити дома, на Україні, де ми самі собі господарі. Ми самодостатні. А дружити треба й зі сходом, і з заходом. І співпрацювати на рівних умовах.
На майдани люди вийшли без політиків, без партійних прапорів. То вже пізніше ті скористалися ситуацією. До демократії європейські країни йшли сотнями років, а дехто хоче, щоб ми здолали цей шлях за три роки. Це не справедливо стосовно нинішньої влади. На все потрібен час.
|
