Яна Пилипенко: «Нехай удача повертається до вас тільки обличчям!»
Може, й не повірите, але ці ляльки Яна Пилипенко, провідний спеціаліст бюджетного відділу фінансового управління РДА зробила власноруч! І не з дорогих матеріалів, а з того, що ми звикли викидати на смітник: синтепон зі старої куртки, капронові колготи, пластикові пляшки, деталі від іграшок, клаптики тканини… Називаються такі ляльки «попиками»! Назва походить від частини тіла, про яку ви подумали, а їх значення – щоб удача поверталася до вас тільки обличчям, а не тим місцем...
В іграшкових магазинах очі розбігаються від розмаїття ляльок. Але це так звана штамповка, а виготовлені власними руками: із соломи, ниток, рослин, ляльки-мотанки, пупсики, «попики» не тільки виглядають колоритно і привабливо, а й викликають напрочуд теплі почуття, ну, як мамині пиріжки чи млинчики, дарують позитивну енергетику і служать оберегами, талісманами на приворот удачі, задобрювання долі. Вірити чи ні в чудодійність рукотворних виробів – справа особиста, але отримати такий сувенір у подарунок приємно. Лялька-попик, виконана в скульптурно-панчішній техніці, прикрасить інтер’єр кімнати, створить хороший настрій, змусить посміхнутися похмурого дня.
Одного разу, мандруючи незліченними стежками Інтернету, Яна натрапила на оригінальну ляльку-«попика» і загорілася ідеєю створити подібну власноруч. Тим більше, що на відео детально показані всі етапи роботи, а для виготовлення такої забавки можна використовувати підручні матеріали. І рукодільниця взялася за справу. Для роботи знадобилися нитки для волосся, ґудзики для очей, тканина для сукенки, акрилові фарби, клей, декоративна косметика, лак для нігтів. А ще талант швачки, художника, скульптора, бо треба вміти й голку тримати, і зі жмутика синтепону, обтягнутого клаптем капронової панчохи, зробити лице, надати йому певного виразу, характеру. А тоді намалювати губи, підвести брови, додати рум’янцю чи веснянок… Щоб волоссячко кучерявилося, нитки слід намочити, накрутити на трубочку й висушити – все, як у справжньої пані. Тільки робота тонша, майже ювелірна.
Кілька Яниних ляльок уже тішать цінителів гумору, а дві – дівчина залишила собі на удачу.
Ще й ганутель?
Вишиванням хрестиком звичайним та болгарським Яна займалася зі шкільних років і під час навчання в Чернігівському інституті інформації бізнесу і права, продовжує й нині. Щоб хтось учив її цьому ремеслу, вона не пам’ятає – здається, уміла завжди. Обидві бабусі вправно вишивали, отож і внучці передалося. Скільки має вишитих речей, дівчина не знає ліку. Картини, рушники, сорочки, ікони… Останнім часом захопилася ще й вишивкою бісером. Багато виробів роздаровує родичам і друзям, а вдома в кутку кімнати – ікона, на ній – рушник. Стіни прикрашені власними оригінальними картинами в сучасних рамках.
– Наче в музеї! – вирвалося в мене.
– Усі так кажуть, – погодилась Яна і показала фотознімки виробів, розданих на подарунки. «Гітара» на день народження племіннику: з картону вирізаний макет музичного інструмента майже в натуральну величину, обклеєний улюбленими для хлопця цукерками у різнобарвних обгортках. Гарно, неповторно, смачно! Так же робила «мотоцикл», «віяло», «букет в корзині».
Дівчина випробовує різні нові техніки, в тому числі ганутель – мальтійське мистецтво виготовлення квітів і прикрас із проволоки та ниток.
– Яно, коли встигаєте творити стільки чудових речей?
– Ніколи не гаю часу. Наприклад, не сиджу без діла біля телевізора – руки постійно чимось зайняті. Люблю працювати вночі, ніби енергією заряджаюсь. Іноді засиджуюся з виробами майже до ранку, а до часу ночі – це для мене норма.
І хоч у жодному конкурсі рукодільниця поки що не брала участі, з таким творчим доробком можна сміливо планувати персональну виставку!
На знімку: провідний спеціаліст бюджетного відділу фінансового управління Яна Пилипенко з «бабцею Камілою» та руденькою Джесікою.
Наталія Черненко
|
