Увіковічнити ім’я
Наша земля щедро народжує таланти. Кожне село виплекало їх, щоб славили свій рід, свою малу батьківщину. І приємно, коли село знають далеко за межами району й області, бо там народився той, кого шанують і пам’ятають мільйони співвітчизників. До таких належить і Петро Олексійович Басанець із Бурімки.
Народний художник України, професор живопису Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, видатний портретист, учасник багатьох художніх виставок, у тому числі й міжнародних. Його найвідоміша картина «Україна духовна», яку Петро Олексійович писав сім років, прикрашає один із головних залів Маріїнського палацу. Це монументальне полотно – колективний портрет 150-и видатних історичних постатей України. Класичні епохальні картини художника знаходяться в музеях нашої держави, а також за кордоном.
Петро Олексійович – учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни, був двічі поранений. У вільні хвилини малював своїх однополчан, видатних воєначальників. Після війни навчався в Одеському державному художньому училищі ім. В. Грекова, в Київському художньому інституті. Працював на кафедрі живопису та малюнка. Ілюстрував українські газети, журнали. Приїжджаючи в рідне село, малював портрети земляків. Ним була створена картинна галерея передовиків сільського господарства, залишки якої припадають пилом у старих хатах. Один із виконаних олівцем портретів ми знайшли в покинутій хатині «без вікон-без дверей» у Бурімці. На ньому один із жителів села упізнав Івана Різника, який до війни працював шофером на Ічнянському спиртозаводі, а після – теслярував у колгоспі. Скільки ще подібних робіт лежать недбало?
Батьківська хата, в якій була майстерня художника, збережена й доглянута. Зараз у ній ніхто не мешкає, але приїжджає сім’я: дружина Зінаїда Олексіївна, син, донька, внуки. Підтримують родове гніздо в належному стані.
Останнім пристанищем Петра Басанця стала рідна бурімська земля. Він похований 2006 року, в 80-літньому віці, на центральному кладовищі села, за заповітом – біля материної могили, пам’ятник на якій зробив сам.
До 100-ліття школи, де навчався Народний художник України, мають установити меморіальну дошку, урочисте відкриття якої планується на 2 червня.
Окрім цього, товариство «Чернігівське земляцтво» в Києві просить розглянути питання про перейменування вулиці його ім.’ям, на якій із діда-прадіда проживала родина Басанців і де народився сам художник. Ініціатором цієї справи виступив колишній директор Бурімської школи, депутат районної ради О. І. Сліпець Він збирає підписи односельців на підтримку перейменування вулиці. 
Ми не повинні забувати своїх талановитих земляків.
Хвала і шана тим, котрі не забули свого коріння, предків, і, пройшовши не тільки славними, але й тернистими шляхами, повернулися назавжди на рідну землю. Увіковічнити пам'ять про Петра Басанця у назві вулиці – справа честі земляків-бурімчан.
Наталія Черненко
На фото: Могила Петра Басанця та його матері
|
