"Трудова слава" ІЧНЯНСЬКА ГАЗЕТА

Категорії розділу

реклама на сайті реклама на сайті реклама на сайті реклама на сайті
Головна » 2018 » Червень » 7 » Шостий з’їзд Однольків
13:42
Шостий з’їзд Однольків

Уже стало традицією щороку на Зелену неділю з’їжджатися в Однольковому хуторі всім, хто там народився, виріс чи бував гостем. Близько сотні колишніх мешканців 300-літнього козацького хутора Прилуцького полку вшосте приїхали на малу батьківщину, де взимку світиться і топиться всього півдесятка хат.
Радо вітаються, придивляються, впізнають:
– Ти хуторний? Однолько? А з яких Однольків?
– З «Печерінчикових». А ти?
– «Здорюків».
– Я із «Лебедів».
– А я з твоїм батьком гусей пасла, – підійшла до мене літня жінка. – Ти ж Йосипова? А я Катерина Остапенко, живу в Щурівці. На цьому святі, мабуть, найстарша – з 1935 року. Город іще обробляю, правда, половину сусідам віддала, бо не подужаю. Саджу більше квасолі, ніж картоплі: з нею менше мороки й жуків не треба пирськать. Лущу квасольку і радію, що я при ділі. Капусточки трохи посадила, гурків, помадорів з десяток. Курочок тримаю. На цю зиму до дітей, мабуть, поїду. Важко самій уже дрова носити й воду. Ой, гарно як на святі! Скільки вишитих рушників! Скільки понавидєлували всього! А повбирані в українське! Горшки на кілочках розмальовані, всяка домашня худоба іграшкова в загородці… Та всього й не перезвеш.
Ось гучна музика перебила нашу розмову, і я пішла до тих, хто все це «видєлував». Уже знайомі (бо вшосте!) Олексій і Ніна Пархомчуки-кияни, які пенсіонерами повернулися на рідний хутір і підтримують народні традиції, Галина Однолько з Ічні – активістка, «закапьорщиця», яка і спонсорів знайшла, і музику замовила, і голубців натушкувала. Саме їй дякувала мати воїна-афганця Віктора Сидоренка Ніна Василівна за те, що з дівчатами і хату побілила, й картоплю досапувала. Ніна Біленко з Більмачівки, теж хуторянка, своєю невгамовною енергією підтримує ідею перетворити хутір на квітучий куточок України.
До самого вечора лунали пісні, дорослі й дітвора тішилися веселими конкурсами, і всі сходилися на думці, що такий день гріє душу протягом року.
– Я його цілий рік чекаю, – зізнався Віталій Однолько з Чернігова, водій автобуса, уже пенсіонер. – Живу спогадами про хутір і з надією, що наступного року на Трійцю знову з’їдуться Однольки з усієї України.
Наталія Черненко-Однолько
Переглядів: 58 | Додав: lora | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Пошук