Всякий двір хазяйським оком держиться, або Южному «поФортунило»
З погляду селянина, який живе в селі з розореним колгоспом, вся Україна лежить у руїнах: на місці розібраних ферм буяє кропива, а обід трактористів у полі згадується кадром давнього кіно, далекого від реальності. А втім, не все так погано в нашому домі. Не колись, у минулому, а сьогодні є села, де життя вирує. Сучасна техніка «бігає» полями. На фермах дояться корови і ростуть телята. Люди мають роботу і пристойну зарплату. Як у Вас колись, тату. Вашими, батьку, очима я дивлюся на те, як хазяйнують у селах нашого району, і думаю, що Ви пораділи б успіхам хліборобів-земляків.
Перше село, про яке я розкажу Вам і всім, хто вік працював у колгоспі та хто тільки стає на трудовий шлях, – Южне.
Велике і красиве село. Широкі заквітчані вулиці. В центрі – церква, будинок культури, школа, дитсадок, автобусна зупинка, кафе, приватний будинок для престарілих і контора ПСП «Фортуна». Южному «пофортунило». Директор підприємства Іван Пащенко – один із кращих господарників району.
– Наше господарство працює за двома основними напрямками: рослинництво і тваринництво, зокрема, молочне і м’ясне скотарство, якого в районі ще немає. Ми піонери.
Створили належні умови для утримання корів: минулого року відкрили нову доїльну залу-«карусель», до кінця цього року закінчимо будівництво другого корівника. Закупили кілька десятків теличок «кабардинців», які їдять бур’яни і дають хороший приріст.
Під сільськогосподарськими угіддями зайнято близько 6 тис. га, де посіяли озиму пшеницю, ячмінь, сою, – розповів Іван Пащенко, й запрошуючи журналістів на ферму, зазначив:
– Завідуючий комплексом Сергій Тронь вирізняється хорошими організаційними здібностями. Я задоволений його роботою. Годівля та догляд ВРХ – строго за технологією. Це дає непогані результати. Взагалі, дотримання сучасних технологій – це крок до успіху.
Всього в господарстві 3000 голів ВРХ – одна п’ята поголів’я району. Дійних корів 1250, окремо стоять ті, що не дояться – чекають телят. У відділенні для отелення порядкує досвідчена й відповідальна Зіна Вишивана. Два роки поспіль її самовіддана праця гідно поцінована не тільки у вигляді грошових знаків, а й визнанням – краща доярка.
Трактор «Джон Дір» у комплексі з міксером «Тріалет» подрібнює солому і закидає в загін, де гуляють малі телички – золотий фонд тваринництва. Там чисто й сухо. Три телятниці: Олександра Жованик, Калина Жаба і Людмила Бородій – порають телят віком від щойно народжених до 6-7місяців. Малих випоюють молоком, пізніше переводять на гранули, на корм, а відтак передають на відгодівлю або на випас, на парування.
– Ми цілий день працюємо на фермі, тут і обідаємо, – посміхається Олександра Жованик, – бо доглядаємо 360 телят.
Генеалогічна лінія молодняка ведеться 10 років. Відповідає за цю справу заступник директора з селекційної справи Анатолій Топчій.
Уявити доїльну залу, не бачивши її, важко. Кругле приміщення, в центрі якого крутиться «карусель». Заходить корова, стає в один із 32-х відсіків, доярка підключає доїльний апарат – і корова поїхала по колу. В другий відсік заходить друга корова, процедура повторюється. Поки остання зайде, перша, вже видоєна, виходить із зали. Дві доярки таким чином за дві години видоюють1000 корів. Менеджер молочнотоварного комплексу Тетяна Ревенко контролює процес – зверху «карусель» мов на долоні, а на моніторі комп’ютера видно і кількість, і якість удоїв.
Ефективність худоби залежить від забезпечення кормами та «правильного» раціону. Тут головне –
техніка. Вчасно посіяти, обробити від шкідників і бур’янів, заготовити корми. Якщо процес затягнувся на 2-3 дні від оптимально встановленого строку, якості не чекай, бо цінність корму щодня понижується на 20-50%.
Значна частина успіху – це старання чотирьох людей, які очолюють технічну службу: заступника директора з матеріально-технічного забезпечення Володимира Пащенка, заступника директора з механізації Віктора Молібога, головного інженера підприємства Сергія Заїки і бригадира тракторного парку Сергія Ткаленка.
Більше 50% техніки – іноземна. Російсько-італійський «Джон Дір» у комплексі з міксером «Тріалет» січе сіно, сінаж і силос. Тракторист керується складом, який мають містити корми: крейда, сіль, плющена кукурудза, соняшникова макуха. Їх він додає, як кажуть, «як книжка пише», інакше ефекту від них не чекай. Та й на центральному комп’ютері видно, скільки і чого доклали, а кожна помилка може коштувати місом 20% від зарплати. На такому раціоні живе вся худоба круглий рік. Зелених кормів не дають.
Кілька хлопчаків скошують всюдисущий бур’ян. Непоганий підробіток на період літніх канікул. При бажанні можна заробити до 40-50 грн. на день.
Їдемо на поле, де йде заготівля кормів. Іван Миколайович знову розповідає:
– Два комплекси для заготівлі сінажу та грубих кормів «Джамбо» за день заготовляють 1,5 тис. тонн зеленої маси.
На косарці «Поттінгер» працює Валерій Ступа. Микола Клочко ворушить покоси. Гребку довірили молодому механізатору, 19-річному Ігорю Коломійцю. Кращої кормозаготівельної техніки на сьогодні немає. Така працює й на полях області.
Нині вже заклали 10 тис. т сінажу. Зібрали вікоовес, сіємо кукурудзу, вносимо КАС (комплексні добрива). Краща з кращих американська 8-рядкова (ще є 16-рядкова) саджалка кукурудзу не сіє, а саджає!
«Рубін» – це дискова борона, яка виконує рівномірне рихлення з одночасним вирівнюванням площі.
– Молодим у нас дорога, – говорить Іван Миколайович, знайомлячи з двома агрономами-Вікторами, Бунчуком та Бортником.
Тут же після обіду відпочивають трактористи Михайло Яковенко, Сергій Пікуль, Олександр Кучеренко. На хвилинку зупиняються біля гурту кращі з водіїв Михайло Єщенко, Володимир Левусь, Руслан Міщенко, водій «Уралу» Валерій Петровський.
В Южному закупили і розводять нову м’ясну породу свиней. В рахунок орендної або заробітної плати, яка в господарстві виплачується вчасно, місяць у місяць, можна придбати сало-м'ясо і молодняк свиней для домашнього утримання. Очолює колектив працівників свиноферми Ніна Пилипенко. А Ніна Дорошенко – передова свинарка.
Повертаємося з полів грейдерованими дорогами. Заїжджаємо до їдальні, де чотири молоді та вправні кухарки щодня годують більше 150 чоловік: трактористів і водіїв, бригадирів і охоронців, інженерів і фуражирів… Людмила Пінчук, Юлія Голубенька, Оксана Іщенко та Олена Бунчук починають роботу о 6-й ранку і працюють до 20-ї години, адже на таку силу людей треба приготувати сніданок, обід і вечерю. Всі продукти постачає місцеве господарство. Плата за обід чисто символічна –1,5 грн. Дівчата роботою дуже задоволені.
– Весь час на людях. Сиділа дома в декретній відпустці – скучала. А тут – ніколи, час так швидко минає, – розповідає, усміхаючись, Юлія Голубенька, яка розвозить обід працівникам підприємства.
– Є робота – молодь залишається в селі. А в молодих сім’ях народжуються дітки. У школі навчаються 110 учнів, і дошкільнят більше 40. Дитсадок відвідують 24-о малят. Іван Миколайович допомагає з ремонтом, продуктами, зокрема, в нас немає проблем з м’ясом, – говорить завідувач ДНЗ «Сонечко» Олена Бородій. А сільський голова Раїса Котенко доповнила, що за рахунок підприємства в селі постійно працює двірник.
В Южному відкрито приватний будинок для престарілих. Це Іван Пащенко турбується про ситу та в теплі старість своїх односельців. Розрахований він на 20 осіб, але нині, в літній період, там мешкають 4 бабусі та дідусь. Пенсіонерка Наталія Шкуліпа не нахвалиться створеним затишком та комфортом:
– Мені 92-й рік. Я тут живу краще, ніж удома, і помита, і нагодована.
Дійсно, будинок надзвичайно красивий, обладнаний за сучасними технологіями. В кімнатах – чистота, навіть специфічного запаху, притаманному таким закладам немає. У великій залі в оточенні вишивок темніє плазмовий телевізор.
Під вікнами яскраві клумби, тут же й доглянуті грядки з городиною. Завідує закладом Надія Клочко, працюють Тетяна Сидоренко та медпрацівник Наталія Загорулько.
Таким затишним і впорядкованим запам’ятається мені Южне – сучасне село, де є справжній господар і вправні, працьовиті люди. У селі немає жодного порожнього будинку, бо директор підприємства «Фортуна» Іван Пащенко купує їх для молодих сімей, дбаючи про його майбутнє… Недаремно кажуть, що всякий двір хазяйським оком держиться…
Наталія Черненко
|
