Головне завдання бригад екстреної допомоги – мінімізація часу приїзду до пацієнта
Реформування медичної галузі України здійснюється поетапно. У першу чергу кардинальні зміни торкнулися служби надання невідкладної медичної допомоги, простіше кажучи, «швидкої». З 1 січня вступив у дію Закон України «Про екстрену медичну допомогу», який передбачає централізацію управління й фінансування цієї служби на обласних рівнях з метою розв’язання проблем зі швидкістю прибуття «швидкої» до пацієнтів та покращення якості надання такої допомоги.
На Чернігівщині створено обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, у підпорядкування до якого перейшла й місцева «швидка». Про її роботу в нових умовах розмова з головним лікарем ЦРЛ Дмитром Івасюком.
– Дмитре Васильовичу, які зміни відбулися на районному рівні з упровадженням новацій у сфері невідкладної допомоги?
– Перш за все хочу наголосити на тому, що швидка медична допомога була, є й буде. І готова в будь-який час і за будь-якої погоди прийти на допомогу кожному мешканцю району.
Зміни, які відбуваються в медичній галузі, не вплинуть на якість обслуговування пацієнтів. Навпаки, поступово відшліфовуватиметься механізм надання медичних послуг, розподілу напрямків відповідальності всіх учасників процесу її надання, визначення формату системи екстреної допомоги за принципом екстериторіальності.
Щодо нинішніх змін, то з 1 січня наша «швидка» перейшла у підпорядкування обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Усі 25 її працівників – лікарі, фельдшери, водії – у порядку переводу прийняті на роботу до цієї структури. Передані й технічні засоби. Швидка допомога нині – самостійна й самодостатня структура на рівні району, яка у ЦРЛ орендує приміщення. І, звичайно, як і раніше, надає необхідні послуги пацієнтам у всіх куточках району.
– Ви згадали про принцип екстериторіальності, що це означає?
– Закон передбачає створення єдиної диспетчерської екстреної медичної допомоги області. Планується створення розгалуженої мережі підстанцій та пунктів з єдиним комунікаційним зв’язком, збільшення кількості бригад служби швидкої допомоги, які надаватимуть послуги незалежно від територіальної приналежності. Наприклад, виклик із Тростянця може адресуватися бригаді медиків зі Срібнянського району, яка перебуває на виклику в селі свого району, неподалік від Тростянця. Для цього спецтранспорт буде оснащено GPS-навігаторами, а маршрути координуватимуться з обласної диспетчерської служби.
У перспективі обласна диспетчерська служба інтегруватиметься в загальнодержавну систему виклику невідкладної опомоги, яку можна буде викликати за безкоштовними номерами 112 та 103. Нині діє звичний для всіх номер – 103.
– У разі необхідності госпіталізації пацієнта куди повезе його «чужа» «швидка»?
– Якщо виникнуть ускладнення, з якими не зможуть впоратися медики з бригади «швидкої», пацієнт доставлятиметься до найближчого медичного закладу незалежно від форми власності. Рішення про транспортування до нього прийматиме диспетчер центру.
Заходи з реорганізації швидкої допомоги передбачають створення медичних округів, де у відповідних закладах будуть створені всі необхідні матеріально-технічні умови для надання кваліфікованої допомоги медиків пацієнтам за різних невідкладних станів.
За попереднім розподілом наш район має підпорядковуватися Ніжинському госпітальному округу. Але я вносив пропозицію його переглянути, бо значній частині сільського населення залізницею зручніше діставатися до Прилуцького.
– Передбачені й нові нормативи прибуття швидкої допомоги за викликом. Чи вже вступили вони в дію?
– З 1 січня набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 року «Про нормативи прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події». За новими нормативами, на екстрений виклик карета «швидкої» повинна приїхати максимум за 10 хвилин до пацієнта в межах міста, і за 20 хвилин – до населеного пункту за його межами. Це вдвічі швидше, ніж було раніше. Але за несприятливих погодних умов та при поганих дорогах допускається запізнення не більше, ніж на 10 хвилин.
Серед районів області в ці нормативи вкладаються лише медики Бобровицького та Менського районів. На Ічнянщині діють два пункти невідкладної медичної допомоги – в Ічні та Парафіївці. Але через поганий стан доріг та зношеність рухомого складу бригадам «швидкої» не завжди вдається діставатися до пацієнта в установлений нормативами час. Сподіваюся, незабаром ми отримаємо нові карети швидкої допомоги й зможемо це надолужити.
Законом «Про екстрену медичну допомогу» також заборонена відмова в прийнятті виклику. А інформація про виклик (його аудіозапис) та реагування на нього оперативно-диспетчерською службою зберігатимуться три роки.
– Але й передбачений розподіл викликів на «екстрені» та «неекстрені»…
– Так. Залежно від стану пацієнта звернення за невідкладною медичною допомогою за номером 103 (у перспективі й за номером 112) розподіляються на термінові і нетермінові. Наприклад, харчове або алкогольне отруєння, підвищення тиску, температури не є екстреними викликами. У такому випадку хворого мають обслуговувати профільні фахівці. Але до такого пацієнта, за відсутності екстрених викликів протягом години, може приїхати й бригада швидкої допомоги.
– Тож куди тепер потрібно звертатися і коли сподіватися на допомогу в разі «неекстреного» нездужання?
– Паралельно з медициною катастроф у районі діятиме й невідкладна допомога. На виклики до хворого приїжджатиме дільничний або сімейний лікар. Але вже не в означені стислі строки. Викликати його можна через реєстратуру поліклініки ЦРЛ, на селі – у місцевих районній чи дільничній лікарнях, сільській лікарській амбулаторії чи фельдшерсько-акушерському пункті.
– Чи є платні послуги у нової «швидкої»?
– Ні, немає. Закон передбачає надання всім громадянам доступної, безоплатної, своєчасної та якісної екстреної медичної допомоги.
Розмову вела Галина Ткаченко
Коли чекати на «швидку»
До екстрених викликів належать: втрата свідомості, судоми, раптове порушення дихання, біль в області серця, блювання кров'ю, гострий біль у черевній порожнині, зовнішня кровотеча, симптоми гострих інфекційних захворювань, гострі психічні розлади пацієнта, які загрожують його життю або здоров’ю і життю навколишніх; усі види травм (переломи, вивихи, опіки, важкі забої, травми голови); удар електричним струмом, блискавкою, теплові удари, переохолодження; відсутність дихання (при утопленні та сторонніх предметах у дихальних шляхах); отримання ушкоджень при надзвичайних ситуацій (ДТП, аварія на виробництві, стихійне лихо тощо); отруєння, укуси тварин, змій, павуків, комах; порушення нормального перебігу вагітності (передчасні пологи, кровотеча та інші стани).
Екстреним є й звернення медпрацівника про перевезення пацієнта в разі необхідності термінової госпіталізації чи медичного супроводу.
Неекстреними вважаються виклики до пацієнтів у яких: раптове підвищення температури з кашлем, нежитем, болем у горлі; головний біль, запаморочення, слабкість; біль у попереку, суглобах (артрит, радикуліт, остеохондроз, артроз); підвищення артеріального тиску; болі в онкологічних хворих; алкогольний, наркотичний, токсичний абстиненті синдроми («ломка», «похмілля»). А також загострення хронічних захворювань, якщо пацієнт спостерігається у сімейного лікаря (гіпертонія, виразка, хронічне запалення печінки, жовчного міхура, кишечника, хвороби нирок або суглобів).
|
