Євротару та європаливо роблять у Гмирянці
Як запевнив при зустрічі завідуючий Гмирянським відділком ТОВ «Євроагропак» Володимир Зоць, їхнє підприємство практично єдине в Україні, яке виробляє дерев’яну пакувальну тару для транспортування продуктів харчування. Принаймні, у нашій області другого такого цеху немає, тож певен, кожному буде цікаво дізнатися про унікальне виробництво.
Володимир Олександрович розповів, що робота деревообробного підприємства залежить від урожаю фруктів та ягід, які ростуть на півдні країни, адже там зосереджений основний ринок реалізації тари. У гмирянській тарі за кордон вивозять гриби, черешню, полуницю. До речі, до Європи на митниці пропускають продукти лише у тарі із натуральної деревини, тож гофротара і пластик за кордон не потрапляють.
Хоча обробіток деревини на перший погляд і не жіноча справа, однак на підприємстві працює 95% жінок. За словами Володимира Зоця, вони більш витривалі до рутинної одноманітної праці, ніж чоловіки. Їхня робота фізично не важка, потрібно лише складати дощечки, які йдуть конвеєром.
У працівників «Євроагропаку» зарплата вища за мінімальну. Чоловіки, які працюють на станках із зняття шпону, отримують дві тисячі гривень на місяць. Жінки на перебірці дощечок – півтори.
Крім виробництва фруктово-овочевої тари, підприємство спеціалізується на виготовленні нині популярного у Європі екологічно чистого палива, – паливних брикетів, які отримують із відходів деревообробки – сухої тирси, що пресується під великим тиском та під дією тепла і власного хімічного складу, а потім склеюється. Для цього виду палива, за рахунок зменшення об’єму під час пресування, характерна висока тривалість горіння (від 30 хвилин і більше) і тління (більш, ніж півтори години) порівняно зі звичайними дровами. Як стверджують фахівці, теплотворна здатність паливних брикетів більша, ніж у звичайних дровах і за показниками майже відповідає вугіллю. А ще їх непотрібно ні пиляти, ні рубати – можна відразу зберігати, запакувавши у мішки. Сировиною для брикетів є тополя. Оскільки її не вистачає для технологічного процесу, тому сировину закуповують у Козельці, Куликівці, Борзні й навіть на Сумщині. Між іншим, є країни, де спеціальні породи тополі вирощують для таких «технічних» потреб, адже вона у декілька разів швидше росте за сосну.
Обладнання для виробництва «європалива» встановили не так давно і вже виготовили перші 25 тонн продукції, однак ще не встигли освоїти ринок для її реалізації. Проте, пробну партію гмирянських палетів відправили до Польщі. Якщо вони підійдуть за якістю, то поляки обігріватимуться нашими відходами деревини.
Андрій Грудницький
|
