"Трудова слава" ІЧНЯНСЬКА ГАЗЕТА

Головна » 2016 » Липень » 15 » Олександра Грищенко: «Люблю Україну за те, що вона моя!»

---

14:11 Олександра Грищенко: «Люблю Україну за те, що вона моя!»

«Лиш боротись – значить жить» – головне кредо у житті ічнянки Олександри Грищенко, золотої медалістки 2016 року. Вчорашня школярка розповіла про секрети успіху та свої пріоритети. А ще юна українка впевнена, що у державі все буде добре. – Як тобі вдалося досягти таких успіхів? – Насамперед, важкою працею щодня. Окрім уроків я відвідувала гуртки, репетиторів та ходила на тренування, іноді могла потрапити додому лише о восьмій вечора. З самого першого класу я працювала над собою. Звичайно, підтримка близьких мені дуже допомогла. , Ну звісно, уроки зі мною не вчили, але мама завжди з розумінням ставилася до моїх уподобань, хоча дуже хвилювалася. Звісно, фінансова підтримка, навіть беручи до уваги зимовий лекторіум університету Шевченка. З дитинства рідні навчили працювати на результат та на майбутні успіхи. Дуже люблю читати книги, особливо з захопливим сюжетом. – Розкажи з власного досвіду як досягти успіхів? – По-перше, треба ставити і зазначати для себе конкретну мету. По – друге, ти маєш розуміти, що повинен бути цікавою людиною. Для цього потрібно спілкувати з цікавими людьми. По – третє, не забувати про спорт, своє хобі. – Куди плануєш вступити і які плани на майбутнє? – Хочу зосередитися на навчанні. Особисто для себе я обрала два виші – Київський національний університет імені Тараса Шевченка та Львівський – імені Івана Франка. Передусім керуюся тим, які знання може надати вуз. Взагалі пріоритетними обрала дві професії – журналіста та юриста. Буду пробувати свої сили в обох цих напрямках, в ідеалі – хочу здобути дві вищі освіти. – Займаєшся спортом? – Дуже багато уподобань в мене було і є зараз. Спробувала себе в різних видах спорту. Певний час займалася боксом, що дуже загартувало характер і силу волі. Брала участь у змаганнях з волейболу, тенісу, шашок. Зараз обмежилася ранковими пробіжками і тренажерним залом. Вважаю, що фізичний і розумовий розвиток потрібно мудро поєднувати в житті, тільки в такий спосіб можна досягти певного успіху. – Як відстоюєш свою точку зору: силою чи словом? – Ні, силою не можу. Для мене найкраща зброя – слово, та й тренер вчив, що вирішувати конфлікт за допомогою фізичної сили – неправильно. Але свою точку зору завжди відстоюю, важко мене переконати або зламати. Бабуся ще в дитинстві віршика навчила: « Як дитиною, бувало, упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, я собі вставала тихо. «Що, болить?» – мене питали, але я не признавалась – Я була малою горда, – щоб не плакать, я сміялась». – Яке твоє кредо? – Напевно, скажу словами Івана Франка: «Лиш боротись – значить жить» та Максима Рильського: « Нове життя нового прагне слова». – Як розумієш вислів «незалежна Україна»? – Незалежна Україна – це, насамперед, вільні люди. Вільні від комуністичних стереотипів, економічних негараздів, впевнені в щасливому майбутньому своїх нащадків. Незалежність нашої країни в мужності, незламності кращих її синів. – Чи вважаєш нашу країну незалежною? – Україна незалежна лише формально, насправді ж вона зв'язана тисячами домовленостей і невиконаних обіцянок. – Яке ставлення до сьогодення? – Розчарована ситуацією в країні, та владою. Але, я гадаю, що ми спроможні все це змінити, так як наша молодь амбіційна і має весь потенціал для змін на краще. Тому я вірю: все буде добре. – Щоб змінила б у країні, якби стала президентом? – Робила б реформи доступними та зрозумілими для громадян міста та села, тому що деякі люди просто нічого не розуміють у законах. А ще зосередилася б на молоді, збільшила б обсяг державних замовлень і зменшила б кількість вузів. Насамперед, після завершення навчання молоді люди мали б змогу гарантовано отримати роботу. Надала б можливість співпраці з міжнародними організаціями, оскільки змінювати світогляд суспільства слід саме з молоді, щоб вона була більш інтегрована. Збільшила б кількість грантів на навчання, та розробку власних проектів саме для молоді. Більшу увагу приділяла б розвитку шкіл, забезпечила їх підручниками. Зараз, на жаль, влада дуже багато говорить, але мало робить. – За що ти любиш Україну? – Мабуть, за те, що тут народилася, виросла, тут мої рідні й близькі. Я люблю її за величну історію, незламний характер, я обожнюю її за краєвиди, за золотисті пшеничні лани. Я захоплююсь нею кожного разу, коли відкриваю для себе середньовічні собори Львова й сучасні новобудови Києва. Я просто її люблю за те що вона моя! Розмову вела Карина Іценко Фото з мобільного архіву Олександри Грищенко

1 2 3 4 5 Переглядів: 504 | Додав: lora | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0