В гості – з концертом
Відшуміло свято, але у пам’яті час від часу зринають яскраві спалахи-спогади про неповторний день. І його припутнянські творці, і глядачі з Безбородькового хутора поділилися з нами приємними враженнями. У Безбородьковому зареєстровано близько 50 мешканців. Влітку хутір оживає, адже на канікули з’їжджаються діти, внуки і ті, кого незрима сила тягне до батьківської хати, хоча вже й порожньої.
За Удаєм – сусіднє село, де більше 40 років культурно-масову роботу очолює директор Припутнівського Будинку культури Олександр Зінич. Він і став ініціатором святкового концерту в Безбородьковому. Дарма, що в хуторі клуб завалився. Чекаючи артистів, принесли від лісника колодки, на них поклали дошки і сиділи в затінку на вигоні задоволені, наче в театрі. А під вербами, на імпровізованій сцені, артисти в національних костюмах співали українські народні пісні й авторські, козацьку «Гей ви, козаченьки» і купальську «Павочка ходить». Кажуть, гарно дівчата співали. Глядачі аплодували і вокальному тріо, і солістці Ліні Настич, яка працює молодшою медичною сестрою Припутнівського ФАПу, і Лідії Федоренко, яка читала гуморески Павла Глазового. В авторському виконанні звучали поезії зі збірки Ганни Дроботущенко «В обіймах осені». Вокальний ансамбль «Припутняночка» порадував земляків однойменною піснею, слова до якої написав талановитий художник і поет Микола Жила. Пісня «Про Україну» належить іншому земляку, поету-пісняру родом зі Сваричівки Валерію Залізному, який зараз живе в Тернополі.
Акомпанував на баяні Олександр Зінич, який за час навчання в Ніжинському культосвітньому училищі оволодів технікою гри й на гармошці, й на інших народних інструментах. До речі, навчальний заклад він закінчив із відзнакою, а його батько теж був завклубом у післявоєнні роки. Тож Олександр Іванович – «артист потомственний» і з солідним стажем. Керував сільським хоровим колективом, учасниками якого були 50 припутнівців. З братами Заволокіними грав у Чернігові на День працівників сільського господарства. З дев’ятьма припутнівськими дідами їздили в Донецьк на Всеукраїнський конкурс «Грай, гармонь». Минулого року в складі ансамблю гармоністів Ічнянського району виступав у столичному Палаці культури «Україна». Але основна робота сільського культпрацівника – зберегти народні традиції, передати наступним поколінням пісенне багатство, дарувати працівникам полів і ферм години відпочинку. Вдячні за те, що про них не забули і привітали, хуторяни приймали сусідів дуже щиро – накрили стіл, пригостили, і співали всі разом, і танцювали, і тепло попрощалися під марш «Прощання слов’янки».
Маленькі села й хутори, не дивлячись на різні негаразди, народжують не тільки трударів, а й безліч духовно щедрих талантів. Скільки ж їх, окрім перелічених вище!
Наталія Черненко
|