Тільки степ залишився від Степу
Таке воно життя: все народжується, а потім зникає у небутті, залишаючи тільки пам'ять поколінь, яку, на жаль, нерідко стирає час. Стер він із пам’яті наших земляків і село Степ, що знаходилося неподалік від Іваниці. Тепер воно назавжди зникне і з карти нашого району, адже на останній сесії районної ради порушено клопотання перед обласною радою щодо зняття його з обліку.
Офіційний рік заснування Степу – 1930-й. Проте старожили говорять, що перші степчани з’явилися ще у період нової економічної політики. Тоді нібито у селі давали землю під будівництво багатодітним родинам.
Іваничани розповідають, що в селі Степ за була комуна, а пізніше, у роки колективізації, з’явився і перший колгосп. Із розвитком колективного господарства – рільнича бригада, тваринницька ферма, клуб, бібліотека, школа, водонапірна башта, електропостачання, радіо. Одним словом, усі умови для життя та розвитку громади. Навіть колгосп був одним із кращих у тодішньому Іваницькому районі з високими надоями молока.
Але невдовзі епоха розквіту завершилася. У 60-80-х роках розпочалася політика ліквідації «неперспективних» сіл, під яку потрапили такі малозаселені села, як Степ, Лозове, Барвінкове та інші. Там припинилася розбудова інфраструктури, молодь виїхала, залишились доживати віку самі пенсіонери.
Колись у мальовничому Степу були дві вулиці. У ярах росли квіти та дерева, які давали хороший медозбір. І нині на те місце, де колись було село, бджолярі вивозять пасіки.
За статистичними даними, 1986 року у Степу проживали десять чоловік, а із 2001 року село повністю обезлюдніло.
|