Продовження
2001 рік – розгорнулась низка політичних інтриг навколо Кабінету Міністрів, Національного банку та персони Президента України Леоніда Кучми, що в травні 2001 року зумовила відставку уряду Ющенка – вперше за резолюцією недовіри Верховної Ради України. З обранням прем’єр-міністром Анатолія Кінаха та формуванням нового уряду суспільно-політичне становище в країні дещо стабілізувалося.
Прийняття нового закону України «Про загальну середню освіту в Україні», що передбачає демократизацію, гуманітаризацію системи освіти і впровадження 12-річного терміну навчання та 12-бальної системи.
2002 рік – Президент України Л. Кучма заявив про необхідність проведення в Україні політичної реформи.
Відправлено у відставку Уряд України, очолюваний Анатолієм Кінахом. З’являється новий прем’єр-міністр – Віктор Янукович.
Відбувся самміт «Україна – ЄС», де основним було питання про надання Україні статусу держави з ринковою економікою та асоційованого членства в ЄС. Парламентські вибори.
2003 рік – «рік Росії в Україні». Україна отримала статус «країни – сусіда ЄС».
2004 рік – Вибори Президента України. «Помаранчева революція». Л. Кучма підписав Указ про відпустку В. Януковича на період передвиборчої кампанії і призначив М. Азарова виконуючим обов’язки прем’єр-міністра України. За результатами голосування у повторному другому турі президентських виборів перемогу одержав Віктор Ющенко.
Держава підписує угоду про Єдиний економічний простір (ЄЕП).
Активізація політичного життя в країні.
2005 рік – Інаугурація Президента України В.Ющенка відбулася 23 січня 2005 р. 4 лютого кандидатура Юлії Тимошенко на пост прем’єр-міністра України була підтримана більшістю голосів Верховної Ради. Діяльність її на цій посаді одержала неоднозначні оцінки через падіння темпів зростання ВВП та низки криз (бензинова, м’ясна, валютна, хлібна та ін.). Як наслідок, 8 вересня Віктор Ющенко підписав указ про відставку Кабінету Міністрів Юлії Тимошенко.
Після президентських виборів нове українське керівництво проголосило курс на євро інтеграцію.
2006 рік пройшов під егідою виборів до Верховної Ради України. Спроби створення демократичної парламентської коаліції, яка могла б сформувати Кабінет Міністрів і затвердити прем’єр-міністра, виявилися безрезультатними. Після тривалої політичної боротьби сформувалася парламентська більшість з представників Партії регіонів, соціалістів і комуністів.
4 серпня Верховною Радою України був затверджений персональний склад уряду на чолі з Віктором Януковичем.
2007 рік – з державного бюджету на інвестиційно-інноваційні цілі було виділено більше, ніж на соціальну допомогу незабезпеченим – понад 20 млрд. грн. Основну частину цих коштів отримали крупні машинобудівні, хімічні та металургійні компанії.
2 квітня Президент України Віктор Ющенко підписав указ про дострокові парламентські вибори в Україні, які мали відбутися 27 травня, але згодом були перенесені на 24 червня. Після тривалих жорстких дискусій, зрештою було досягнуто домовленості між основними політичними силами, внаслідок чого дата виборів змістилася на 30 вересня.
На передвиборчу кампанію усіма учасниками було витрачено близько півмільярда гривень. У результаті виборів до Верховної ради увійшли Партія Регіонів, Блок Юлії Тимошенко, Блок „Наша Україна – Народна Самооборона”, Комуністична партія України і Блок Литвина. БЮТ і НУНС, склавши більшість, створили коаліцію. 18 грудня з другої спроби Юлію Тимошенко вдруге призначено прем’єр-міністром України.
2008 рік – тисячі громадян України стали в чергу на отримання заощаджень в Ощадбанку України. 25-27 липня в Києві з візитом перебували Святійший Варфоломій І, Архієпископ Константинополя – Нового Риму і Вселенський Патріарх, а також Глави і представники Помісних Православних Церков. Вони взяли участь у офіційних державних заходах, присвячених відзначенню річниці 1020-річниці Хрещення Київської Русі.
Початок фінансово-економічної кризи.
2009 рік позначився для України протистоянням із Росією, епідемією, дуже гострою політичною боротьбою, кризою, гучними справами та, нарешті, найвищою за роки незалежності народжуваністю. Розпочався один із найгучніших конфліктів в історії відносин з Росією – «газовою війною».
Ухвалення 3 липня Парламентською Асамблеєю ОБСЄ резолюції «Возз’єднання розділеної Європи : захист прав людини і громадянських свобод у регіоні ОБСЄ у ХХI столітті», якою ототожнені нацистський та комуністичний режими.
Триває епідемія грипу.
Наприкінці року стало зрозуміло, що незважаючи на всю важкість кризи, найгірші прогнози в Україні не справдилися.
2010 рік – повернення до старої форми правління – президентсько-парламентської. Головною політичною подією на початку цього року стали вибори президента України. За результатами голосування на виборчих дільницях перемогу здобув Віктор Янукович, який випередив свою основну конкурентку у боротьбі за почесне крісло Юлію Тимошенко на 3,48% голосів.
Прем’єр-міністром стає Микола Азаров.
Друга половина 2010 року ознаменувалася порушенням низки кримінальних справ колишньої глави уряду Юлії Тимошенко та її найближчих соратників.
Майже під кінець року в Україні ледве не почалася нова революція, а все тому, що Верховна Рада затвердила новий податковий кодекс, який суттєво обмежував права підприємців. Президент України під тиском народу ветував кодекс і підписав із змінами, задовольнивши і владу, і частково підприємців.
Літо-2010 увійшло в історію як одне з найспекотніших за всю історію метеоспостережень.
У першому півріччі 2011 року спостерігаються позитивні тенденції та динамічний розвиток фондового ринку. Економіка України продовжує відновлюватися після кризи, але на готівковому ринку спостерігається незначне падіння курсу європейської валюти.
За результатами соціологічного опитування, кожен третій українець очікує, що 2001 рік буде для нього кращим, а кожен п’ятий переконаний, що наступний рік буде ще гіршим, бо погіршується матеріальне становище.
Отже, відзначаючи День Незалежності, ми маємо можливість ще раз проаналізувати пройдений шлях, оцінити ті можливості, які постають перед нами в сучасних умовах. Маємо пам’ятати, що у вирі революцій і війн перед українцями кілька разів поставала можливість побудувати власну державу, проте, незгода політиків, відсутність єдності дій, плідної, конструктивної співпраці завжди руйнувала ці надії. Цей простий приклад підтверджує незаперечну істину, суть якої полягає в умінні єднатися, покладатись лише на власні сили і разом долати перешкоди заради спільної мети.
Підготувала Світлана Цюпка
|