"Трудова слава" ІЧНЯНСЬКА ГАЗЕТА

Головна » 2016 » Лютий » 29 » На передовій бійці не мають бронетехніки, а демобілізовані – роботи

---

10:05 На передовій бійці не мають бронетехніки, а демобілізовані – роботи

Ічнянець Сергій Петраускас був активним учасником Помаранчевої Революції 2004 року. У грудні 2013-го, під час Революції Гідності, відстоював свободу нашого народу в рядах всеукраїнського об’єднання «Майдан». А коли в Україні оголосили часткову мобілізацію, одним із перших записався добровольцем – пішов захищати Батьківщину. Сьогодні з болем у серці 38-річний Сергій Петраускас згадує ті пережиті воєнні події. Він водій-механік. Мобілізувався 18 березня 2014 року, навчання проходив у Гончарівському. На початку липня отримав новий танк «Булат». Разом з побратимами 1-ї танкової бригади був направлений у Дмитрівку на Луганщину. Особливо жорстокі бої, згадує, були за Луганський міжнародний аеропорт, а також біля Хрящуватого, Катеринівки, Новоганнівки. 29 серпня їхній батальйон вийшов з оточення Луганського аеропорту, а 4 вересня ворог накрив «смерчами» базу в селищі Дмитрівка. Тоді вивезли 140 «двохсотих», було багато поранених. Втратили й техніку. А ще боєць розповів, що за час його служби нікому з військових не виплатили матеріальну винагороду за знищену ворожу техніку, як обіцяли у Міноборони. Шістнадцять полонених сепаратистів батальйон «Айдар» обміняв за гроші. Демобілізувався Сергій 19 березня 2015 року. Вдома його чекали дружина і троє діток. Пройшовши пекло війни, знаючи проблеми бійців, створив ГО «Спілку учасників бойових дій АТО Ічнянського району», яка діє з 15 травня минулого року. Нині громадська організація допомагає воїнам, котрі захищають країну на передовій, демобілізованим та пораненим, родинам загиблих в АТО. За її клопотання 16 учасників АТО отримали акти на виготовлення технічної документації на землю, на черзі ще шістдесят. – На жаль, сьогодні демобілізовані учасники бойових дій АТО не мають роботи, замикаються у собі, шукають безвихідь у горілці, – говорить Сергій Петраускас. – Щоб хлопці не впадали в депресію, а в їх сім’ях був лад, держава зобов’язана забезпечити їх роботою. Їм необхідна психологічна реабілітація, лікування. Більшість бійців і досі самотужки шукають кошти, щоб пролікуватися. Торік у санаторно-курортних закладах за рахунок держави оздоровилися 20 бійців та один інвалід війни ІІ групи. Четверо – пройшли психологічну реабілітацію в «Остречі» (м. Мена) та «Орізоні» (Одеська область). Крім цих санаторіїв, її також можна пройти у «Феофанії» (м. Київ) за направленням управління соціального захисту населення. Разом із побратимами Сергій возить гуманітарну допомогу бійцям-землякам на схід України. Хлопці ображаються, що бронетехніка з передової відведена в тил. Кажуть, що не голодують, отримують пайки, допомагають і волонтери. Одягом в основному забезпечені, зарплата близько семи тисяч гривень. Ті, хто на передовій, додатково отримують ще чотири. Деякі мобілізовані підписали контракт на військову службу. – Мені не байдужа доля моїх дітей і України. Наше майбутнє залежить від нас. Ми самі повинні будувати державу, відстоювати свої права, гідність і незалежність, – впевнений Сергій Петраускас. Разом із Сергієм Петраускасом 19 березня 2014 року першими були мобілізовані ічнянці: Олег Куриленко, Роман Міщенко, Вадим Проха, Роман Кучернюк, гмирянці – Андрій Панчошний та Сергій Власенко, а також Сергій Рибенко та Руслан Амінов із Парафіївки і Микола Бабич із Заудайки. Всі вони – учасники бойових дій в АТО. Кожен з них пройшов нелегкою стежиною воєнних буднів, бачив смерть і розруху та не втрачав віру в перемогу. 28 січня 2015 року (четверта хвиля мобілізації). Сергій Петраускас (справа) проводжає мобілізованого брата Олександра. Нині Олександр – боєць 1-ї танкової бригади, служить у розвідувальному підрозділі с. Єлизаветівка на Донеччині. Наталія ЄПІФАНОВИЧ Фото автора

1 2 3 4 5 Переглядів: 521 | Додав: lora | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0