"Трудова слава" Ічнянська районна газета

Статистика


Онлайн всього: 2
Гостей: 1
Користувачів: 1
lora
Головна » 2017 » Грудень » 22 » «Хочу додому… Якщо там не будуть стріляти»
15:17
«Хочу додому… Якщо там не будуть стріляти»

До початку війни Ольга Іванькова жила з чоловіком та двома неповнолітніми доньками у своєї мами в смт Боково-Платове на Луганщині. Вивезти сім’ю з-під обстрілів Володимир Іваньков зміг у лютому 2015-го, коли найменшому сину було два місяці. Спочатку винаймали житло в Ічні, тепер – у Гужівці.
Життя в окупації
– Залишатися там було небезпечно. Снаряди розривалися поруч із будинком. На щастя, він уцілів, у ньому зараз живе моя мама, – розповідає Ольга Іванькова. – Виїхати теж було складно, селище постійно бомбили. Продуктів у магазинах не було. Нерозірвані снаряди й досі лежать на городах у людей. Чоловік найняв машину – і ми виїхали через Росію.
– Спочатку до нас прийшли російські козаки, вони угруповувалися, – додає її мама Тетяна Олександрівна. – У серпні 2014 року бойовики почали ділити територію, визначалися, хто з них буде головний. У цей час українські солдати відступали, бойовики їх обстрілювали. Наше село було в епіцентрі цих боїв. Нас цілий місяць бомбили до першого вересня. Одного чоловіка вбило, він у будинку ховався. У селищі дуже багато людей померло від нервового стресу, боялися виходити на вулицю, переховувалися у погребах. І ми, і мій брат Микола з сім’єю теж ховалися у погребі. Світла у будинках півмісяця не було. Люди виїжджали хто куди міг. Ми поїхали в Ічню, куди виїхав і мій племінник із сім’єю.
Ічнянські прикрощі
Через п’ять місяців з ічнянської квартири Іваньковим довелося з’їхати. Про це в Ольги не найкращі спогади. З господаркою виник інцидент, про який молода багатодітна мама згадує зі сльозами на очах. Як вона розповідає, віддала хазяйчин килим на чистку сусідці, бо в хаті малі діти. Коли килим сушився в тієї на підлозі, хазяйка побачила і почала кричати, що його вкрали. Хоча потім продала той килим тій же сусідці.
– Ось так хазяйка «прославила» нас на всю Ічню, – бідкається Оля. – Робила все, щоб ми швидше виселилися. Навіть ложки рахувала та рилася в наших речах, коли ми вибиралися. – На квартиру потім ніхто не брав. Грошей теж не було. Ми два місяці майже голодували. Слава Богу, в магазині «Браво» нам безкоштовно давали молочні продукти. Чоловік тоді був на заробітках. Мені з дітьми нікуди було дітися. До себе нас забрала жінка мого двоюрідного брата Наташа Бондар, яка теж переїхала з Луганщини і знімала квартиру в Ічні. Трохи пожили в неї. А коли мама вислала гроші, я їздила по селах на таксі у пошуках житла. Але нам то відмовляли, то хата була без меблів або господарі п’яниці.
Іванькові у Гужівці
Знайти будинок у Гужівці їм допоміг ічнянський таксист Іван Гаркот, якому Іванькови дуже вдячні. У серпні 2015 року вони переїхали в село. Жили, дякуючи людям, які приносили молоко, картоплю, буряки, інші продукти. Хата, кажуть, була занедбана, потребувала ремонту. Але люди вони сільські, роботи не бояться. Викорчували чагарники, збудували туалет, побілили сараї, поклеїли шпалери. У будинку чисто, затишно і подвір’я доглянуте. За комунальні послуги платять.
Старші доньки – 12-річна Полінка та восьмирічна Софійка – школярки, а трирічний Богданчик вдома з мамою, бо в дитсадку черга. Тато Володимир працює в Києві у приватній фірмі на млині. Тож уся домашня робота на плечах 29-річної багатодітної мами. Їй усе треба встигнути: і дітей доглянути, і городу дев’ять соток обробити. А ще в сараї кури, гуси і качки… Ольга каже, за три роки четверо свиней виростили, навесні знову порося купуватимуть. Дівчатка допомагають мамі по господарству і з братиком граються. А бабуся Тетяна Олександрівна періодично навідується на Луганщину, бо болить душа за домівкою.
Софійка любить співати й читати казки, Полінка – танцювати, малювати персонажів з мультфільмів та читати пригодницькі книги. А ще Полінка відвідує шкільний гурток різьблення по дереву. І власними руками вже виготовила скриньку для прикрас, кухонну дощечку, молоточок та дзеркало. А на Луганщині займалася у музичній школі і жалкує, що в селі такої немає. Та попри все дівчатка мріють повернутися у рідне Боково-Платове.
– І тут не погано, але хочеться додому. Там мої бабуся, хрещений та улюблена собака Борман, – каже Полінка і, зітхаючи, додає: – Якщо там не будуть стріляти…
Односельці про Іванькових кажуть, що сім’я хороша, батьки і діти доброзичливі, працьовиті, більше б таких людей у село приїжджало.
Багатодітна сім’я – без статусу
Ольга бідкається, що й досі не може отримати статус багатодітної сім’ї та користуватися відповідними пільгами. Ще торік зверталася в райдержадміністрацію з цього питання. Але посвідчення їй не видали. За словами начальника відділу сектору молоді та спорту РДА Людмили Федірко, посвідчення видаються одному з батьків багатодітної сім’ї за місцем реєстрації після подання необхідних документів. У разі переміщення багатодітної сім’ї з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення, до іншої адміністративно-територіальної одиниці, до переліку документів додається ще й копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб з відміткою територіального підрозділу Державної міграційної служби про реєстрацію їхнього місця проживання. У довідці Ольги Іванькової такої відмітки не було.
До речі, начальник управління соціального захисту населення Анатолій Породько зазначив, що цього року багатодітні сім’ї можуть отримати посвідчення без відмітки територіального підрозділу Державної міграційної служби про реєстрацію місця проживання внутрішньо переміщених осіб. Посвідчення видаються протягом десяти днів після подання необхідного переліку документів. Бланки посвідчення багатодітної сім’ї можна отримати в райдержадміністрації.

За даними Мінсоцполітики, станом на початок листопада 2017 року в Україні взято на облік 1 млн. 521 тис. 702 внутрішньо переміщені особи. Це 1 млн. 239 тис. 718 сімей з Донбасу та Криму. Отримувачам допомоги профінансовано 2,366 млрд. грн.
У вересні 2017 року кількість внутрішньо переміщених осіб в області становила 9073 осіб.
На 21 грудня у районі зареєстровано 263 внутрішньо переміщені особи – це 187 сімей з Донбасу та Криму.


Родина Іванькових. (зліва на право) Бабуся Тетяна Олександрівна, Софійка, Богданчик та Полінка із власними виробами, (в другому ряду) Оля.

Наталія ЄПІФАНОВИЧ
Фото автора
Переглядів: 67 | Додав: lora | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Пошук

Календар

«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Архів записів