Захищати життя і майно громадян, забезпечувати виконання законодавства, вірно служити своїй Батьківщині – справа, на перший погляд, суто чоловіча. Та старший інспектор режиму секретності Ічнянського РВ УМВС Олена Остапець так не вважає. На її думку, така робота цілком під силу і жінкам. Із 64 працівників Ічнянського РВ УМВС 14 – жінки, 11 з яких – офіцери.
Олені тридцять років, і вона вже має майже десятирічний стаж оперативної роботи. Трудову кар’єру розпочала оперуповноваженим сектора карного розшуку у Ніжині, куди влаштувалася після закінчення Харківського Національного університету внутрішніх справ.
Період, коли займалась розшуком безвісти зниклих і злочинців, був найцікавішим і найбільш насиченим. Брала участь в цікавих оперативних комбінаціях. Якось довелося зіграти роль сестри пограбованої та навіть звільняти з циганського полону чоловіка, який провів там шість років.
Після переводу до Ічнянського райвідділу Оленине життя стало розміреним. Трохи попрацювала в карному розшуку – і перевели на посаду інспектора режиму секретності. Тож зараз доводиться більше працювати з паперами.
Виявляється, щоб уповноважений карного розшуку виконав гласну чи негласну дію, необхідно оформити багато юридичних документів, щоб забезпечити насамперед дотримання конституційних прав громадян. Саме в правовому оформленні документів та збереженні слідчої таємниці і полягає сьогоднішня служба Олени. Робота потребує особливої уважності, яка притаманна більшою мірою жінкам.
– Люди знають про роботу міліції лише із розповідей та кінофільмів, у яких все здається просто, – вважає Олена. – Насправді ця професія набагато складніша, а особливо коли ти жінка. Служити в армії або міліції дівчатам важче, ніж чоловікам, тому доводиться більше і наполегливіше працювати, щоб бути із ними на рівних. Звичайно, фізичні вимоги під час складання нормативів для нас нижчі, проте у відповідній формі необхідно тримати себе постійно. Єдине, в чому чоловік і жінка в погонах повинні мати однакові навички, – стрільба зі зброї. Будь-якою професією потрібно жити, тільки тоді вона приносить найбільше користі суспільству. Тому для мене робота не закінчується в кінці робочого дня, це стиль життя. Якщо працювати інакше, довго у цій системі не пробудеш, чоловік ти чи жінка. На жаль, це позначається на особистому житті. Дуже сподіваюся, що колись з’явиться більше часу для сім’ї та особистих захоплень.
Головне хобі Олени – спорт, хоч він теж пов'язаний із роботою. Любить куховарити, однак зізнається, що за плитою доводиться стояти не часто. А ще любить читати, наприклад, поезію Ліни Костенко, історичні твори Олеся Гончара. Нещодавно перечитала Достоєвського «Злочин і кара».
Олена й сама пише чудові вірші. Кращі твори поетеси надруковані в останньому номері альманаху «Ічнянська криниця».
Андрій Грудницький
Фото автора
|
