|
|
Головна » 2018 » Квітень » 12 » Які батьки, такі й діти
13:48 Які батьки, такі й діти |
До редакції надійшов лист від Василя Карпенка, жителя Андріївки. Йому 76 років, інвалід 3-ї групи, ветеран праці, має 44 роки трудового стажу, вчений агроном, почесний донор. У листі він розповідає про своє село і односельців.
«Люблю своє село, хоч воно і занепадає. До кого б не звернувся за допомогою – не відмовлять, – пише автор. – Це додає сил та бажання ніколи не покидати його. Велике значення у нашому житті відграють друзі, сусіди та просто добрі люди. Моїми супутниками все життя були саме хороші люди».
Таким вірним товаришем у його житті був Петро Бондаренко. Вони здружилися ще у шкільні роки, разом сиділи за однією партою в Андріївській семирічці, а потім у Дорогинській школі, де закінчили 10 класів. Пізніше обоє працювали в Ічні: Василь – водієм, Петро – радіозв’язківцем. Разом парубкували.
У 60-х роках минулого століття обоє одружилися. У Петра Павловича з Надією Михайлівною народилося п’ятеро дітей: три дівчинки і два хлопчики, найстарша з дітей була Наталія. У Василя Даниловича з Марією Іванівною ріс син Віталій.
1994 року в селі були створені три орендні колективи. Один з них очолював Василь Карпенко. Як він згадує, у господарстві були 100 корів, 100 телят, два бугаї, пара коней. Усіх порали чотири доярки, дві телятниці. В обробітку мали 350 гектарів землі. Мали свою техніку. Сюди після школи прийшов на роботу син товариша – Володя Бондаренко. Хороший, працьовитий механік, який робив і на тракторі МТ3-80, і на силосному комбайні КС-100, й виконував інші доручення.
Після того, як розпався колгосп, розпалися й орендні колективи. Землю та майно розпаювали. Багато працівників роз’їхалися – подалися у район, до Києва. Володя, відслуживши армію, повернувся у рідне село. Приїхав здоровим парубком, якого тепер було без малого центнер. Став точнісінько, як батько. Одружився. Узяв за дружину Людмилу Мозгову, з якою виростили двох синів. Обидва навчаються в інститутах.
«У них, як у хороших господарів, все до ладу. Хороший будинок, у дворі – абрикоси, а поміж – доглянуті квітники. Через дорогу посадив на десяти чи п’ятнадцяти сотках яблуневий сад. Володя має свою техніку, тому виручає односельців в усіх сільгоспроботах: оранці, культивації, збиранні врожаю, заготівлі сіна. А ще він замінить будь-якого ветеринара, що для села також дуже важливо. Він дуже схожий на свого батька, такий же доброзичливий, трудолюбивий та щирий, як і мій вірний товариш. Хочу подякувати йому за доброту і повагу до старих людей».
Підготувала Валентина Кулачок
|
|
Переглядів: 459 |
Додав: lora
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
|
|