Микола Бугно із Дорогинки – людина не зовсім звична: він дарує людям тепло, якого за нинішніх цін на газ вочевидь так не вистачатиме цієї зими. Як збираються зимувати люди і чи в моді сьогодні грубки, я поцікавився у знаного в окрузі майстра.
– Хоча зараз і багато газифікованих будинків, однак груби про всяк випадок лишилися практично у всіх. Ось у будинках, які в дев’яностих роках збудовані, груб переважно немає. Газ тоді дармовий був, а зараз кожен думає як його перезимувати. Правда, зараз опалення почали масово переробляти – вмуровують у груби котли (саморобна водяна сорочка із водопровідних труб), від яких і гріється водяна система будинку. Якщо в людини раніше було таке опалення від газу, а груба лишилася, то це найкращий варіант. Особливо у селі, адже можна і в хаті протопити, і худобі заразом зварити. А ще добре протоплена груба сутки гаряча стоїть, особливо якщо повністю із вогнетривкої цегли викладена. Правда, газ все ж зручніший – прийшов у хату, а там вже тепло, попорався і ні про що не думай.
– Де навчалися цьому ремеслу?
– Печі та груби у мене батько робив, у материному роду теж були пічники, так що це, можна сказати, родинне ремесло. Батько мене ще із сьомого класу почав із собою брати. Правда, цим ділом він мало займався, бо шоферував, та і в селі на той час було аж сім професійних пічників. А зараз я такий один лишився, хоча і є хлопці, які беруться робити.
– Скільки сьогодні обходиться спорудження груби?
– Попит породжує ціну, тож сьогодні груба стоїть близько півтори тисячі гривень. Щоб скласти одну пічку потрібно в межах 700 цеглин, правда, це не враховуючи димаря. Саморобний котел до неї обійдеться десь у 1200 гривень. Гарантія на грубу це десь 30-40 років. Принаймні ті, що робилив я, стоять не одне десятиліття. Скільки простоїть сам котел я не знаю.
– А традиційні печі замовляють?
– Звичайно. Вони і досі популярні. Ось останню склав у Талалаївці Ніжинського району. Маленька, правда, лише метр тридцять загальної довжини. Менших іще не робив. А раніше печі були здоровенні, щоб вся сім’я на ночівлю могла уміститися. Щоправда, є мінус: на печі в боки пече, а в хаті прохолодно. Печі старики люблять, та зараз все більше стають популярними лежанки, які гріються від звичайної груби.
– Бачу у вас газ, а груба є?
– Газ є, але грубу ніхто не викидав, постійно нею підтоплюємо для економії. А цього року я її перебив, щоб обігрівати ванну кімнату. Зимою там буде холодно, адже в хаті газові конвектори стоять. Тож навіть із газом без дров’яного опалення ніяк.
– Що порадите тим, хто років із двадцять не користувався грубою?
– Якщо груба простояла багато років, із нею слід бути обережним. Потрібно її повністю перевірити, особливо димохід, адже нерідко їх робили із дерева і просто обмазували глиною. Мода тоді така була. За роки глина обсипалася, тож до лиха недалеко. Та й у швах між цеглою могли з’явитися тріщини. А ще бажано перевірити кожен колодязь, обов’язково потрусити сажу та пообривати шпалери. Вони при топці однак пожовтіють, а потім ще й загоряться.
– До речі, є якісь народні методи швидко сажу потрусити?
– Багато про таке читав і чув від людей. Говорять, що допомагає протопити сухим картопляним лушпинням. Можна крохмалем, але це небезпечно. Тут іде система колодязів, тому сажа може загорітися. Так краще чистити груби із прямою тягою, або ж груби із газовими пальниками. Але вважаю, найкраще і надійніше зробити все вручну. Сажу треба чистити вчасно, бо може загорітися, або ж навіть груба вибухнути.
– У вас на віку не було такого, щоб від вашої груби хата загорілася?
– Жодного разу, бо ж завжди в будівництві дотримую пожежні норми. Коли роблю, вимагаю міняти дерев’яні димоходи, яких по селах повно. Траплялося мені й таке, що комин робили із цегли лише із трьох сторін, а четвертою слугувала звичайнісінька дерев’яна стіна.
– А є якісь цікаві випадки, пов’язані із вашим ремеслом?
– Повно, але нічого смішного. Був випадок – баба вмерла. Почали готовитися, грубу топили цілісінький день і зайнялася лежанка. Покійницю з хати виносить, а тут таке лихо. То її надвір бігом, а пожежних в хату. Поховали тільки як все загасили. А ще був у нас випадок в селі, хлопці піч клали. Зробили дуже швидко, за день. Правда, і за стіл не встигли сісти, як та під власною вагою розлізлася. Довелося мені бачити і грубу, яку розірвало через нетрушену сажу. Смальнуло так, що і чугун був посеред хати. Так що із пічним опаленням потрібно бути обережними і не забувати, що там все ж горить вогонь і в першу чергу за власну безпеку має відповідати господар.
Розмову вів Андрій Грудницький
|
