68% жінок потерпають від знущань у сім’ї
Наш світ і суспільство змінюються на краще в гендерному вимірі. З’являються численні жіночі організації, які ставлять собі за мету поліпшити становище жінки в сім’ї і захистити її від гендерного насильства. Виховання дітей і підлітків у більшості випадків здійснюється на принципах гендерного рівноправ’я, щоб у майбутньому і чоловік, і жінка нарівні відповідали за родину, за дітей, за весь світ у всій розмаїтості його проявів. Проте прояви гендерного насильства продовжують мати місце.
Починаючи з 1991 року, в Україні проводиться щорічна Міжнародна акція «16 днів проти насильства”, яка триває з 25 листопада до 10 грудня – від Міжнародного дня подолання насильства над жінками до Міжнародного дня захисту прав людини.
Ґендерне насильство – це насильство, яке чинить людина однієї статі над людиною іншої статі. Це одна з найвищих форм зневаги до людини, що призводить до виховання підростаючого покоління в обстановці суцільної агресії, зневаги до протилежної статі, створює морально-деградоване суспільство, де насильство – це не аномалія, а закономірність. Жертвою такої агресивної поведінки може стати будь-хто: дівчинка-підліток, яка страждає від сексуальних переслідувань свого вітчима, хлопчик, якого лупцює мати-алкоголічка, літній чоловік, якого принижує власна дочка, старенька бабуся, яку ненавидить її сусід …
Одними з основних причин насильства є алкоголізм, наркоманія та відсутність практики примусового лікування від цих недуг. Інші причини психологічного характеру беруть свій корінь іще з дитинства. Якщо батьки принижують, ігнорують, б’ють своїх дітей, то дорослі діти, створюючи власну сім’ю, саме так поводяться із дружиною та дітьми.
Найпоширеніше насильство над жінками. Як свідчать опитування, 68% жінок протягом життя потерпають від знущань у сім’ї, близько 15% зазнають сексуальних переслідувань на роботі, 10-15% стають жертвами зґвалтування. За світовою статистикою, принаймні раз у житті одну з трьох жінок було побито або примушено до статевих відносин. За даними Ради Європи, насильство в родині є головною причиною смерті та інвалідності жінок віком від 16 до 45 років. Всесвітня Організація Охорони Здоров’я офіційно заявляє, що майже 70% убитих жінок були забиті їхніми партнерами чоловічої статі.
Часто жінки приховують знущання над ними, пояснюючи це бажанням зберегти сім’ю, вірою в те, що насильство більше не повториться. Але прояви насильства в сім’ї мають циклічний характер: насильство – примирення – зростання напруги – нове насильство. Замовчування таких фактів значно перешкоджає подоланню насильства. Часто жінки є економічно залежними від партнера. Вони потребують тривалої психологічної підтримки, щоб знайти роботу, реалізуватися в житті.
У Сімейному кодексі України визначено, що дружина і чоловік мають рівні права й обов’язки, і ніхто з них не має ані привілеїв, ані обмежень за будь-якою ознакою, зокрема статевою.
Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за насильницькі дії (навмисне побиття, нанесення легких тілесних ушкоджень, примушування до статевих відносин, зґвалтування, торгівлю людьми задля їх сексуальної експлуатації чи використання в порнобізнесі).
Люди, які зазнали насильства, часто звертаються за допомогою до міліції. Із заявою про факти вчинення насильства можна звернутися й до органів опіки та піклування, сектора молоді та спорту РДА, служби у справах дітей, центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
Людмила Федірко, завідувач сектора молоді та спорту райдержадміністрації
|
