Борис Щербина: «Золоті гори не обіцяю, але слово своє тримаю»
ЗАТФ «Нива-плюс», що в Іванці, є одним із провідних господарств району, яке з року в рік нарощує темпи виробництва та будівництва господарчих об’єктів, впроваджує новітні технології у сільськогосподарському виробництві. Двадцятий рік його очолює здібний організатор, економіст за фахом Борис Щербина.
– Борисе Григоровичу, за рахунок чого вам вдається тримати високо планку досягнень у різних сферах діяльності вашого господарства і навіть за несприятливих економічних умов, не опускатися нижче середнього рівня?
– Аналізуючи стан господарства ЗАТФ «Нива-Плюс», у мене вже склалася думка, що всі досягнення відбуваються за рахунок якісного підбору кадрів та їх професійній роботі. Ну, звичайно, не останню роль відіграє і мій професійний стаж – 34 роки діяльності в господарстві на різних посадах, в тому числі й більше двадцяти років на посаді голови правління ЗАТФ «Нива-Плюс».
– У районі знають, що оцінюючи результати праці, ви на перший план ставите рентабельність виробництва сільськогосподарської продукції. За рахунок чого вона у вас вища, ніж в інших господарствах району. Через жорстку економію, чи ще спрацьовують й інші чинники? Які саме?
– За основу діяльності нашого господарства береться не урожай, не надої чи прирости, а собівартість продукції. До цього варто додати професійність спеціалістів, знання маркетингу, дотримання посадових обов’язків та мотивація їх ефективної роботи. А основою рентабельності є низька собівартість і максимальна реалізаційна ціна.
– Цього року, попри всі оптимістичні сподівання, врожай сільськогосподарських культур виявився нижчим від очікуваного, внаслідок несприятливих погодних умов. Як вони вплинули на урожайність у вашому господарстві, зокрема?
– Не можу сказати, що урожай був гірший. У 2011 році ми, майже, не збирали ярої пшениці. Вона просто згоріла від спеки. Тому говорити про урожай цього року ще рано. А ось про інше варто. Наприклад, на наші два основні види продукції, особливо на пшеницю та молоко, дуже різко впали ціни. На молоко – більш як на гривню. Тому безгрошів’я – основна наша проблема на сьогодні. До цього варто додати, що відсотки на кредити нереальні високі.
– Яке місце у вашому господарстві займає тваринництво. Скільки худоби ви тримаєте, яких порід, в тому числі й дійного стада. Яка собівартість продукції і за рахунок чого?
– Тваринництво для нашого господарства – це основна галузь, особливо молочне стадо. На сьогодні ми маємо 825 корів дійного стада. Цього року плануємо його наростити до 900 голів, а наступного – до 1000. Надої молока будь-якою ціною – це не наш стиль господарювання. Для нас важливо, щоб була низька собівартість в основному за рахунок дешевих кормів і свого комбікормового виробництва. А дешеві корми – це люцерна та інші бобові культури. І своє насіння. А люцерників у нас майже 600 гектарів, враховуючи підсів цього року. Вже зроблено два укоси – почали третій. Що ж до собівартості продукції, то не можу її назвати, оскільки вона становить комерційну таємницю.
– Побувавши в Іваниці, вдалося побачити останні штрихи збору зернових та будівництво, як на тваринницькій фермі, так і приміщень для зернових культур…
– Будівництво, як кажуть в Іваниці, – моє хобі. Кожен рік ми будуємо щось серйозне. Цього року – ангар для зберігання кукурудзи площею 1300 кв. метрів і капітально відремонтували сарай на 200 дійних корів, який вже запустили з новим обладнаннями та холодильниками ще на 11 тонн молока, а всього одночасно можемо охолоджувати 28 тонн.
– За понад три десятиріччя Вашої, Борисе Григоровичу, роботи в Іваниці, можна вважати, що Ви досконало оволоділи всіма основними спеціальностями, які задіяні у сільськогосподарському виробництві – агронома, зоотехніка, інженера. Реалізували себе як ефективний менеджер та висококласний економіст. Хотілося б почути Вашу думку щодо планового господарювання. Коли було працювати легше: в радянські часи, чи зараз, розраховуючи тільки на власні сили, на свій страх і ризик?
– У плановому господарстві були свої плюси та мінуси. Та все ж легко в сільському господарстві ніколи не було: ні при Радянському Союзі, ні сьогодні. Тоді, наприклад, думати особливо було не потрібно ні за паливо-мастильні матеріали, ні за добрива, ні за реалізацію продукції. Сьогодні ж економіка в господарстві – це основа всього. Та найголовніше – це стабільність у державі, тому що гроші люблять «тишу», а великі гроші – «велику тишу». Господар має бути певен у тому, що система оподаткування не зміниться через рік, або й раніше, – і він зможе планувати, чим займатися. Тому зараз працювати набагато складніше, і якщо ти не вмієш рахувати копійку, то відразу вилетиш у «трубу», що з багатьма і трапилося.
– Спостерігаючи за Вашими діями на поприщі господарювання, можна сказати, що ви прагматик. Чи не впливає це на людей, бо не всі можуть витримувати занадто суворі вимоги до своєї роботи. Ще не всі, усвідомили, що нові часи потребують і нових рішень, ставлення до роботи.
– Так, я людина прагматична, не обіцяю золоті гори своїм працівникам, але намагаюся дотримуватися даного слова. Мешканці села чомусь вважають, що, на роботі в Києві чи Москві потрібно викладатися на повну силу, а в рідному господарстві, як і раніше, можна випивати і прогулювати? Але життя змінилося – не можеш чи не хочеш добре працювати – тоді ти нікому не потрібен.
– Кого б Ви відзначили зі своїх працівників, які відповідають вимогами часу та досягають високих результатів у роботі?
– Якщо говорити про керівників – тут важко виділити когось, колектив як ніколи монолітний. Та хотілося б серед інших відзначити діяльність мого заступника Володимира Верескуна. Це керівник сьогоднішнього дня – або, як зараз говорять, «кризовий менеджер».
– Де, як кажуть, «куються» Ваші кадри? І які вимоги до кандидатів Ви висуваєте?
– Кадри в основному ми готуємо самі й поряд з такими професійними спеціалістами, як мій заступник по тваринництву Михайло Шестизуб. Працюють молоді – завідувачка молочним комплексом Оксана Лісовська, головний ветеринарний лікар Володимир Баран та ветлікар зі штучного запліднення тварин Олексій Примак. А стосовно вимог, то спеціалісти повинні бути професіоналами своєї справи, приносити користь господарству, впливаючи на ефективну виробничу і ринкову сфери всього нашого господарства.
Розпитував Микола Смілик
Фото автора
|