Сеанс психотерапії від равликів
Чудернацьких захоплень у людей вистачає, але якими б незвичними вони не були, порівняти їх з розведенням екзотичних тварин на власному подвір’ї важко. Скільки терпіння, любові до братів наших менших, та ще й мужності треба мати, щоб завести одразу черепах, равликів, страусів, єнота, фазанів… Це не повний перелік живності, яку можна зустріти на подвір’ї подружжя ічнянців Володимира Станіславовича та Алли Миколаївни Волковичів. Тоді, як земляки дбають про свої шлунки, тримаючи кабанчика чи бройлерів, ці ентузіасти витрачають свій час і купу грошей на марні, на думку перших, забаганки. Проте для подружжя це – справа для душі.
Лишень уявіть: ви приходите додому після трудового дня, а там на вас чекають тваринки, які люблять вас просто так – не за ваші можливості, ані заради вигоди. Вони потребують уваги, тепла й ласки, але й дарують радість пізнання, чимало емоцій та приємних хвилин спілкування. Це й приваблює їх господарів. Звичайно, їх тішить і те, що така екзотика в наших досить суворих кліматичних умовах велика рідкість. Але чи не найголовнішою причиною для такого захоплення Володимира Станіславовича є його онук. Яке це щастя для дитини потримати в руках равлика, чи погратися з єнотом...
Волковичі часті гості на різних виставках тварин у столиці. І хоча відвідують вони їх поки що в якості глядачів, мріють – розвести павичів та сріблястих фазанів і похизуватися ними перед колегами-любителями тварин.
Африканські страуси
Їх троє – один дорослий, з незвичайним для страуса ім’ям Ілля (через те, що народився 2 серпня), два інші – маленькі, їм лише по два місяці. «Перші п’ять днів тварини нічого не їдять. Далі їхній раціон складається з борошна, манної каші та яєць, які завдяки вмісту кальцію сприяють міцності їх кісток. Вони дуже швидко ростуть – 25 сантиметрів за місяць. Яйце африканського страуса за об’ємом дорівнює 36 курячим», – ділиться господар.
Африканський страус – найбільший у світі птах. А ще прудкий. Через велику масу тіла (до 100 кг) страуси не можуть літати, а біжучи, розвивають швидкість до 80 кілометрів на годину. На зріст можуть сягати 2,7 метра. Вони здатні довгий час обходитися без води, але при нагоді охоче п'ють її та купаються. У неволі тварини живуть до 50 років.
Володимир Станіславович розповідає:
– Ці пернаті дуже життєрадісні, цікаві й люблять гратися. Але їм складно виживати в наших умовах. У разі хвороби, ми самостійно піклуємося про свого улюбленця – місцеві ветеринари не беруться лікувати. І хоча деколи утримувати страуса досить проблематично, через суворий для птахів клімат, та ми не нарікаємо, а стараємося максимально забезпечити їм комфорт. А ще їм потрібні увага й спілкування з господарем. До страусів звикаєш, як до людей,» – наголошує пан Володимир. – Вони дуже розумні й емоційні. Маленькі люблять дивитися телевізор. При спокійних фільмах чи музиці сидять мовчки, але якщо фільм про війну – починають хвилюватися, бігати.
Равлики
Ритм нинішнього життя навіть у провінції стрімкий. Робота, домашні турботи, нескінченний потік, часто-густо негативної, інформації, – все на емоціях. А равлики повільні та спокійні істоти. Своєю розміреністю ніби нагадують нам про бренність цього світу, а спілкування з ними знімає нервову напругу, заспокоює, допомагає поладнати з внутрішніми протиріччями й погамувати емоції. На Батьківщині їх уже давно застосовують для лікування психічних захворювань
– Після спілкування з ними, – своєрідних сеансів такої собі психотерапії, – відчуваєш внутрішню свободу, очищення. Після них легше приймати важливі рішення, – підтверджує пан Володимир. – Равлики також найліпший варіант для тих, хто не має багато часу на догляд за домашнім улюбленцем. Їх не потрібно вигулювати, возити до ветеринара та витрачати купу грошей на їжу. Тварини не розбудять вас зранку голосним гавкотом і не зіпсують меблі. На них не буває алергії. Харчуються вони різними фруктами та овочами – морквою, огірками, бананами, яблуками», – ділиться господар.
У нашому місті ніхто не цікавиться такою екзотикою. Тримають тварин, які приносять вигоду. А завдяки сім’ї Волковичів я дізналася, що «брати наші менші» – не лише собаки та коти. Ними може стати будь-яка жива істота, для якої людина здатна створити певні умови. Та навіть і це не найважливіше. Просто потрібно любити тварин. Бо лише людина, як своєрідна вершина еволюції природи, потребує комфортного житла, одягу, естетичних задоволень. Тварини ж, , хоча й вважається, що стоять від неї на сходинку нижче, та на мій погляд зберегли значно важливішу, первинну Божу іскру, бо, керуючись інстинктами, поводяться гуманніше за людей. Вони не здатні на зраду, підлість, користолюбство, підлабузництво. Навпаки, щирі у прихильності, любові, дружбі і прощенні. Навіть равлики…
Ліана Буряк, учениця 11 класу ЗОШ №4 ім. Г. Коваля
|
