|
|
Головна » 2015 » Березень » 25 » Друга світова. Історія, якої ми не знаємо
15:00 Друга світова. Історія, якої ми не знаємо |
З історією Великої Вітчизняної війни, яку сьогодні ми називаємо Другою світовою, історикам доведеться ще довго розбиратися. Надто вже багато там білих плям та таємних документів, доступу до котрих немає і через півстоліття. Причина проста – людям піднесена «підчищена» історія, як приклад тому є голодомор 33-го, про реальні причини якого не писав жоден радянський підручник.
Кілька років тому прочитав я цікаву статтю «Про математику і історичну реальність». За допомогою математичного аналізу загальновідомих цифр і фактів автор намагався довести, що насправді блокади Ленінграда не було. Після прочитаного, в мене виникло багато запитань, на які реально не знайшлося логічної відповіді.
Автор математичного аналізу певен, що військову блокаду вигадали самі науковці, швидше за все, щоб звинуватити німців за масові жертви серед міського ленінградського населення, а більшість історичних цифр та фактів просто вигадані.
За офіційною версією, в період з 4 вересня по 30 листопада 1941 року, Ленінград обстрілювали 272 рази загальною тривалістю 430 год., а за період блокади було випущено близько 150 тис. снарядів. Але за твердженням історика, артилерійський дивізіон з 18-ти гармат за 430 годин обстрілу здатний зробити 232 тисячі пострілів, а це далеко не офіційні 150 тисяч снарядів за всю блокаду. Фактично, за три роки блокади німці могли зрівняти місто із землею. Однак цього не зробили. Бо Гітлер заборонив завойовувати місто і наказав лишити коридори для евакуації ленінградців у глиб СРСР.
На акт милосердя від демона, який травив дітей у газових камерах, це не схоже. Доморощені історики припускають, що до кінця 1942 року СРСР співпрацював із фашистами. Мовляв, Україну свідомо здали агресору, щоб той міг себе забезпечити продовольством та сировиною під час просування Європою. Є також і припущення, що в рамках буцімто досі не розсекречених окремих додатків до пакту Ріббентропа-Молотова Союз в умовах двохрічної окупації поставляв німцям боєприпаси. На це припущення наштовхує діяльність у Ленінграді Кіровського заводу. Він працював весь час блокади, у кількох кілометрах від лінії фронту – в радіусі дії ворожої артилерії. Чомусь лютий ворог, який три роки безперервно стріляв з гармат і бомбив оточений Ленінград, не спромігся за цей час знищити Кіровський завод, що випускав військову техніку. Чому? Варіанти два: або у німецьких артилеристів був поганий зір ( це повністю виключаємо) або просто не мали наказу знищувати ворожий військовий завод. І це в той час, коли війська агресора вели тяжкі бої під Москвою.
Тим часом Кіровський завод випускав і відправляв на фронт, під Москву, зокрема, різну продукцію: танки КВ-1, самохідки САУ-152 та інше. Працювали й інші заводи Ленінграда, випускаючи снаряди та іншу військову продукцію. А з весни 1942 року в Ленінграді відновлено рух трамваїв, хоча на заводах була нібито нестача електроенергії... Тим часом люди вже голодували, не вистачало продовольства, за офіційною версією, черз жорстку блокаду. Між тим, ніщо не заважало завозити сировину для роботи заводу та поставляти готову продукцію на фронт.
Дуже схоже на те, що за військовою блокадою Ленінграда приховано щось набагато більш серйозне, ніж те, що нам відомо з загальнодоступної інформації. Цілком можливо, що у той час відбувалися зовсім інші події, які ретельно приховуються дотепер...
Постскриптум
Історія із блокадою Ленінграда видавалася б не такою таємничою, якби не післявоєнне знищення свідків самої блокади. На початку 1949 року розпочалась так звана «Ленінградська справа» – серія судових процесів, жертвами яких стали всі керівники обласних, міських і районних організацій ВКП. Репресіям піддалися також профспілкові, комсомольські та військові працівники, вчені, представники творчої інтелігенції, люди, які працювали під час блокади секретарями райкомів партії та головами райвиконкомів. Всього було засуджено 214 осіб, з них 69 – основних обвинувачених і 145 – з числа близьких та далеких родичів. Дві людини померли у в'язниці ще до суду, а 23 розстріляли. В 1954 році Верховний суд СРСР переглянув «Ленінградську справу» і реабілітував засуджених. А ще у 1949 – без попередження, прямо під час проведення екскурсії, закрили музей оборони і блокади Ленінграда. Звичайно, згодом він відкрився, після «зачистки» експозиції. Невже і справді було що приховувати?
Підготував Андрій Грудницький
|
|
Переглядів: 472 |
Додав: lora
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
|
|