Дитину – в «чорний список»
Не витрачай час на людину, яка не прагне провести його з тобою. (Габріель Гарсіа Маркес)
Даринка поспішала додому, на вечерю її чекала мама. Дівчинка проводила на автобус Тетянку, яка поїхала відпочивати у Крим. На пам’ять замовила сувенір. Найкраща подружка щороку їздила до санаторію чи табору і кожного разу щось їй привозила. Жаль, що то була її пам’ять, а не Даринки.
– Ще б пак! Повезло ж Тетянці, – думала Даринка, – знову їде на довгоочікуване море. Мені б хоч раз поїхати. Але, нічого,– заспокоювала себе дівчинка, – я виросту, і обов’язково поїду теж кудись відпочивати. Тетянка ж напівсирота, тому їй і дає держава путівки. А в мене ж є татко.
Даринка не бачила його ніколи. Лише на фото, яке колись показувала їй мама Бо він після її народження, розлучившись із Ольгою, поїхав в інше місто.
Якось після вечері, помивши посуд, Даринка, «залізла» в «Однокласники». Адже там вона могла поспілкуватися зі своїми друзями, подивитися їх фото, послухати музику. А чим ще себе зайняти? Тетянка приїде через два тижні, сусідка Юлька – в бабусі, в селі. Дискотека буде у п’ятницю, а сьогодні тільки вівторок.
«Зайшовши» в гості до знайомих та друзів, які зареєстровані на сайті, Даринка переглядала їхні сторінки. Аж тут, вона побачила фото чоловіка з таким ім’ям та прізвищем, як у її татка – «Віктор Манько». Дівчинка аж підскочила:
– Мамо, Мамо! Іди поглянь, це, мабуть, мій батько – «Віктор Манько».
Мама, не розуміючи, що сталося, забігла до кімнати донечки, яка вже вивчала сторінку «батька».
– Я його знайшла! Це він, мій тато! Все сходиться: і місто, і школа, де вчився. А ось, поглянь, це, його дружина та діти, – тикаючи пальцем у монітор, Даринка показувала мамі їх фото.
Сумнівів не було, так це Віктор Манько – тато Даринки. Ольга колись розповідала донечці, що він одружився, взяв жінку з маленьким сином, а згодом у них народилася ще й донечка Полінка. До Даринки тато ж ні разу не навідувався, ніколи не вітав із днем народження. «Добре, що хоч аліменти надсилає», – думала про себе Ольга.
Даринка вирішила відразу «запросити» Віктора Манька в друзі. Адже, побачивши її, таку красиву і дорослу, чотирнадцятирічну донечку, Віктор зрадіє і обов’язково вони будуть спілкуватися.
Дівчина наступного дня знову зайшла в «Однокласники». Їй хотілося побачити, чи був на її сторінці татко, чи погодився з нею «дружити». Так і вийшло! Даринка на радощах аж заплескала у долоні: її тато заходив до неї на сторінку та заніс її до своїх друзів.
– Тепер ми будемо з ним спілкуватися! Він мене побачив! – говорила Даринка мамі, яка, покинувши недоварений суп на плиті, сиділа зі своєю донею біля комп’ютера, заглядаючи в екран.
– Може, напишеш щось йому, доню? Зроби перший корок, – порадила мати Даринці, сподіваючись, що Віктор почне спілкуватися з донечкою, про яку колись вони так мріяли разом. А там, дивись, може, ще й допомагатиме. Бізнесмен, як не як! Кожного року за кордон їздять відпочивати із сім’єю. Машину має «круту», квартиру чотиркімнатну – значить і гроші гарні заробляє.
Довго Ольга з Даринкою думали, що написати таткові. І вирішили запитати як у нього справи та запросити в гості. Відповідь дівчинка отримала не відразу – татка кілька днів не було на сайті. «Мабуть, дуже зайнятий!», – вирішила для себе Даринка.
Віктор написав доньці. Потім писав знову і знову. Він запитував скільки класів закінчила дівчинка, чи ходить на дискотеку. А ще написав свій номер телефону, щоб Даринка подзвонила. Дівчинка раділа від щастя. Подзвонила. Декілька разів розмовляла з ним по телефону. Віктор говорив, що дуже зайнятий, але обов’язково приїде у гості та обіцяв познайомити доньку зі своєю сім’єю. А ще сказав, що їде у справах в Запоріжжя й після повернення він забере її до себе гостювати.
Даринка чекала на зустріч, виліплюючи татків образ у своїй уяві. Думала про те, як почне розмову, що попросить, щоб купив. Адже їй стільки всього треба! І шкільну форму, і туфлі, і фотоапарат цифровий! Невже не купить? У нього діти – он, як одягнені – одні кросівки у його сина коштують тисячу гривень.
Але минув і один тиждень, і другий. Якось татко подзвонив пізно ввечері й пообіцяв наступного дня приїхати забрати Даринку до себе в гості. Але так і не приїхав. І не подзвонив.
– Може, щось трапилося? – запитувала Даринка у Ольги, так і не наважуючись подзвонити батьку.
…Дівчинка знову сиділа в «Однокласниках» і побачила, що Віктор теж на сайті. Вона чекала кілька хвилин, що напише. Він не писав.
На його сайті з’явилися нові фото. У Запоріжжя, казав, поїхав! А на них Єгипетські піраміди, статуї фараонів, верблюди…
– Навіщо мене обдурив? Невже не міг сказати, що їде відпочивати до Єгипту? А навіщо обіцяв, що приїде? – у Даринки було багато запитань, але жодної відповіді.
Дівчинка проплакала всю ніч.
– Нічого, доню! Якось воно буде. Жили без нього і житимемо далі. Можливо, колись батько зрозуміє свою помилку, бо життя – як бумеранг: усе повертає людині й добре, й погане. Як кажуть, що посієш…
Зранку Даринка знову зайшла в «Однокласники». Вона збиралася написати повідомлення татку. Хотіла запитати, коли приїде до неї. Але, мало не зомліла… Татко заніс її до… «чорного списку».
… Тетянка приїхала з Криму і зараз зайде до Даринки з обіцяним сувеніром. А через тиждень подружка їде в Карпати по пільговій путівці. Бо в неї немає тата.
Марія Липовець
|