Учитель – професія за покликанням
Професію вчителя сьогодні престижною не назвеш. Молодь, яка закінчує педагогічні виші, знаходить безліч причин, аби оминути роботу в школі. Головною причиною цьому є соціальна незахищеність вчителів, зокрема, низька заробітна плата, яка змушує молодих спеціалістів забувати про своє омріяне покликання...
Та відчайдухи, котрі не уявляють свого життя без шкільних дзвінків, уроків, галасливих учнів, слава Богу, вистачає. І вони, йдучи вчителювати до сільської школи, дають світло знань дітям і надію громаді на розвиток. Серед них і вчитель Тростянецької ЗОШ І-ІІІ ст. Володимир Науменко. Він один із тих, для кого професія вчителя – не повсякденна рутинна робота, а творчість душі.
Народився Володимир у Прилуках. Мама – педагог, виховала його працелюбним і відповідальним. Вчився у звичайній школі. Життєвий шлях педагогічною нивою обрав свідомо. Після закінчення місцевого педагогічного училища хлопець продовжив навчання у Глухівському педагогічному університеті на відділенні трудового навчання та інформатики. Отримав направлення на роботу до Тростянця, однієї з кращих шкіл нашого району, де й працює вже п’ятий рік. Викладає трудове навчання та інформатику, читає курс лекцій «Інфомандри». Директор школи Павло Кривов’яз відгукується про Володимира Науменка, як про педагога за покликанням та фахівця своєї справи.
Володимир Миколайович природно легко влився у дружній педагогічний колектив і зарекомендував себе високопрофесійним, працьовитим, відповідальним і, головне, люблячим дітей та свою роботу. Та й школярі віддячують йому «тією ж монетою» – полюбили молодого вчителя, котрий зумів захопити їх своїми предметами настільки, що спілкування та набуття практичних навичок продовжують і в гуртку, який він веде від районної Станції юних техніків. І, мабуть, не випадково його вихованець Олександр Ходак на районній виставці технічних робіт зайняв перше місце, а на обласній – третє. Разом зі своїми учнями Володимир Миколайович постійно допомагає колегам в оформленні стендів. Він небайдужий і винахідливий.
А ще закохався молодий учитель у неповторну красу Тростянецької природи, яка надихає його, додає сили і життєвої снаги. І не біда, що серце молодого і вродливого чоловіка зайняте нині лише роботою – ще не зустрів своєї другої половинки (це до відома ічнянських дівчат!). Він такий ще молодий! Все життя у нього попереду. І висоти педагогічної діяльності, яких він прагне досягти. Щасти ж тобі, вчителю!
Марина Голишкіна
|
