Марина ОРИЩЕНКО,
працівник ВУЖКГ: «Я не страждаю через те, що [ ?]на роботу доводиться йти о п’ятій
годині ранку. Навпаки, радію від того, що першою можу побачити ласкаві промені
сонця, пробудження пташок і почути їх веселий спів. Поки місто спить, поспішаю,
разом зі своїми колегами, прибрати вулиці у центрі міста. Потім поливаємо квіти
на алеях. Стараємося, щоб кожна квіточка радувала око тим, хто буде проходити
повз неї. Мені так приємно, що лікарі, продавці, вчителі, службовці й
робітники, йдучи на роботу, любуються квітами і настрій у них стає кращим, люди
добрішають. Іноді, навіть, переходять дорогу, щоб з нами привітатися, дякують за
роботу. Від такої уваги та хороших слів і в нас на душі стає радісно».