"Трудова слава" ІЧНЯНСЬКА ГАЗЕТА

Категорії розділу

Головна » 2018 » Січень » 12 » Черевики
14:54
Черевики
Коли сонечко давно уже пішло спати – нам спати зовсім не хотілося: у нас відбувалася нарада“трьох”. Збуджені від задуманого, додому ми повертались урочисто піднесеними, хоч того геройства нашого ніхто й не бачив, бо ж було уже темно. Та й поруч нікого уже не було. Але у нас була своя таємниця!
Ми – це дві Люби і я. Та Люба, що жила поряд з нами по вулиці – “Стьопина” по-вуличному – першою попала зі своїми почуттями на очі своєї родини. Її тато, дядько Федір, гримнув: “Де тебе до цього часу носило?” - і, не чекаючи відповіді, уже говорив зі своєю дружиною, тіткою Стьопою (чому ж і Люба звалася “Стьопиною”), про дядька Михайла – “Даздравствуєпервоємая!”
Між іншим, цього дядька Михайла лозунг “ДаздравствуєтПервоєМая!” переслідував всюди. Коли ж він ковтне хиткого напою, то, мабуть, від гойдалки, в яку попадає голова, з неї геть все начисто вивітрюється, а натомість, напевно червоними літерами, як на плакаті, пишеться один-єдиний лозунг “ДаздравствуєтПервоєМая!”. І він його проголошує перед кожним зустрічним, незалежно від пори року і обставин, здійнявши праву руку вгору, якщо є на те сила.
Ми з другою Любою під ворітьми трохи послухали розповідь дядька Федора про чергову оказію дядька Михайла і поспішили далі – ніч.
Ось і другої Люби подвір’я. Люба Вовковичева – так звали її на вулиці – з розгону кинулася до хвіртки. Але хвіртка не відкрилася. Замкнена зсередини. Настрій наш потроху скочувався донизу. Але це тільки всередині. Трохи поміркувавши, ми вирішили і цю проблему: я підставила їй свою спину, щоб можна було дотягнутись до внутрішньої замички. Люба, не вагаючись, скочила на неї. Перехилившись через хвіртку, вона відкрила клямку. Ця Люба була струнка і гнучка, як вербова лозина.
Краєм ока я побачила її стадо гусей, що біліло в темноті посеред двору. Тому, мабуть, і хвіртка була замкнена. Я вирішила почекати, поки Люба зайде до хати. В тиші ночі із хати почувся стриманий гомін. Потім все стихло. Люба вдома.
Мої тато і мама ще щось порядкували в дворі. Якимсь внутрішнім зором вони бачили все в темноті. Непоміченою до хати дійти мені не вдалося. Почувши стук хвіртки, загелкотіли гуси. Може подумали, що вже ранок.
Матуся вгорнули мене в свої теплі руки, чмокнули поспіхом кудись в потилицю, сунули в руки величезну грушу, - і де вони її взяли?* - і швиденько побігли далі по ділам. Тато статечно поцікавилися: “ Чому так пізно?”. Щось я пробелькотіла у відповідь. Оглянувши мене своїм люблячим поглядом, не виявивши нічого підозрілого - як я це побачила-відчула, не знаю, темно ж – татко якось незграбно торкнулися моїх плечей. “Мий ноги і спати”– вхід вільний.
В хаті теж було темно – влітку гасову лампу ніхто не запалював. Ноги мились довго. Бо якщо ранком із-під ряднини виглядала не домита звечора п’ятка і це бачив хтось із рідних – якось прикро потім було. Братик Василько вже спав. Йому лишень три рочки і чотири місяці – так мама говорили. А мені вже дев’ятий! Доросла, як кажуть тато. Потихеньку з’ївши грушу, лягаю спати. Таємниця збережена!
Ранком все складалося напрочуд вдало.
Тато сьогодні, мабуть, були вдома зранку. Вони на роботі були зранку до вечора чи не щодня. А сьогодні – гусей вже в дворі не було – значить їх на воду відігнали тато. Пасти гусей – мій обов’язок. Братик Василько бігав біля мами і щось розповідав на своїй дитячій мові. Матінка його розуміли: посміхались, раділи – були щасливі.
Нашвидку проковтнувши сніданок, я швиденько вийшла з подвір’я - мама дозволили на годинку бути вільною. Босі ноги, відчувши дотик холодної роси, чомусь захотіли бігти. А коли біжиш, дорогу не дуже роздивляєшся. І коли я досягла домовленого місця зустрічі , глянувши на мої “всюдиходи” - зовсім непомітно було, що якісь лічені хвилини назад вони були чистими. Це мене не дуже хвилювало – звична картина. Босими ногами ми ходили все літечко. Взувались лише коли йшли до школи.
А тепер розповім про наш план, поки не прийшли мої Люби.
Справа ось яка. Через наше село, два рази на тиждень проїжджав бензовоз у двох напрямках, тягнучи за собою величезну хмару пилу. Це єдиний швидкісний вид транспорту, яким, якщо пощастить, можна скористатися. А взагалі в основному їздили на возі запряженим однією кінською силою – конем, з дещицею сіна на дні воза. Це було не дуже швидко, але все ж таки який не який, а вихід завжди був.
Та зараз про бензовоза. Дорослі, біля умовної зупинки, а це був телеграфний стовп біля садиби баби Мокрини, підіймали вгору руку, немов школярі в класі, і бензовоз спинявся. Якщо місце пасажира було вільне, домовившись з водієм, людина сідала поруч з ним у кабіні і їхала, куди було потрібно. В основному – в район. А це аж двадцять сім кілометрів! По вигляду людини, що виголошувала це число кілометрів – ми, діти, розуміли, що це – багато!
А дітвора села теж мала з того зиск: поки бензовоз стояв, якимсь чудом маскуючись від всевидючого ока водія**, хлопці і дівчата, на свій страх і ризик, чіплялися за драбинки, що були позаду цистерни бензовоза і… їхали. Ми називали це “покататися”. І “каталися”, і не раз! Сьогодні наша задача ускладнювалася тим, що нас було троє, а драбинки на бензовозі - дві.
Прийшли мої дві Люби. Критично обдивившись одна одну і враз взялись за голову: Люба Вовковичева прийшла взута в черевики. Наказ: “Розбувайся!”- був виконаний в лічені секунди, бо з-за рогу вулиці біля величезного осокора показався “наш” транспорт. Нашвидку зв’язавши шнурки черевиків, Люба закинула їх на плече. Домовилися, що я і Люба Стьопина чіпляємось на праву драбинку (далі від водія), а Люба друга – на ліву: одній легше маскуватись.
Дорослі стояли на умовній зупинці і про щось розмовляли. Але з їхньої розмови важко було зрозуміти, чи хтось їде сьогодні до “району”, чи ні. Значить, бензовоз може і не спинитися. Швидко біжимо до зигзагоподібного повороту дороги, що йшла на підйом. Там машина рухалася повільно і зачепитися за драбинку можна було й на ходу.
…Все зробилося вдало і швидко, але тривога не покидала, допоки бензовоз не виїхав за село. Тільки за селом радість вповні огорнула нас – їдемо! Їхали так кілометрів із три – до Медлі. Далі урочища Медля– а-ні-ні! – то вже була б кругосвітня подорож. Дітям без дорослих туди не можна.
Як груші, ми попадали в нагрітий сонечком пісок дороги. А машина, вибравшись на рівнину, якось дуже швидко поїхала. Віддихавшись від напруги приземлення, задоволені, в захопленні від того, що так вдало все склалося, йдемо попід вербами назад в село. Йдемо мовчки: кожна з нас сама в собі смакує радість цієї години. І раптом відчуваємо: щось не так!
Спиняємось, з незрозумілою тривогою дивимось в напрямку, куди поїхав бензовоз. Потім дивимося одна на одну. О леле! Немає черевиків! Всі троє босі, а в руках пусто. Черевики поїхали в кругосвітню подорож…
Люба Вовковичева – власниця черевиків – плаче. В сльозах і піску її обличчя стає схожим на замурзаний черевик, але від того нічого не змінювалось. Через схлипування і глибокі вдихи і видихи ми взнали тільки, що вона, щоб краще триматись, повісила черевики на перекладинку драбинки бензовоза. А коли треба було зістрибнути – забула зняти їх.
І треба ж було взути черевики посеред літа?!
Через деякий час плакали ми вже всі троє. Проаналізувавши ситуацію, вже зовсім без ентузіазму ми пленталися по дорозі зовсім повільно. Та все ж ішли додому.
По обіді наш план і його реалізацію по пунктиках розбирали всім кутком всі дорослі і діти. З похиленими головами ми стояли під старою грушею і шморгали носами…
…Через два дні черевики повернулися додому з кругосвітньої подорожі. Дядько Василь – шофер – розповідав, як він у кожному селі зупинявся, щоб знайти хазяїна черевиків. Раділи всі. Особливо наша трійця. Дорослі передавали їх із рук в руки, раділи і говорили, що як добре, бо ж вони не впали з драбинки десь на дорозі у пісок і не пропали. А то ж такі нові були та гожі, мабуть, єдині на все село.
Валентина Сидора

* Вирубані сади через те, що кожне плодове дерево обкладалося податком.

** Дзеркала огляду тоді на транспорті не було.
Переглядів: 114 | Додав: lora | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Пошук