"Трудова слава" ІЧНЯНСЬКА ГАЗЕТА

Головна » 2015 » Березень » 25 » «Це не наша війна, це безглузда війна олігархів»

---

15:17 «Це не наша війна, це безглузда війна олігархів»

302 переселенці (57 з них – діти) з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО перебувають на обліку відділу адресних виплат управління соціального захисту населення Ічнянської РДА. Допомога для працездатних осіб цієї категорії виплачується у розмірі 442 грн. на місяць, на дітей, інвалідів та пенсіонерів – 884 грн., але місячна допомога на сім’ю не перевищує 2400 грн. На обліку в Ічнянському районному центрі зайнятості перебувають вісім осіб, з них один інвалід. Соціальні виплати призначаються на шість місяців. Щоб отримувати їх надалі, необхідно поновити довідку переселенців. – Ми здатні самі заробляти, але роботи немає, – бідкається Олена Колесник. Її 45-річний чоловік – колишній дільничний інспектор міліції, нині – пенсіонер МВС, працював охоронцем у супермаркеті. Олена 25 років – перукарем-манікюрницею. – Зверталися на біржу, та переселенців на роботу ніхто не бере, можливо, не довіряють. Соціальну допомогу в управлінні праці ми оформили, але останні гроші на Уляну та Володю виплатять у квітні, а мені у лютому і все. Поки що на місяць маємо 1700 гривень та чоловікову пенсію – 1500 грн., але соціальна допомога щомісяця зменшується. Продуктами допомагає сестра Анна з Ічні та небайдужі люди, які нас знають. З Червоного хреста принесли ковдру. Сім’я Колесників виїхала з міста Лутугиного, що на Луганщині, торік. Улітку в Ічню приїхала Олена з 8-річною донькою Уляною, а восени – і її чоловік Володимир. Півроку жили в Олениної сестри, а з січня поселилися у гуртожитку аграрного ліцею. Невеличку кімнату Колесники перегородили шторкою. Є у них два ліжка, стіл, настільна лампа, стільчики та бачок з питною водою. Продукти зберігати ніде, бо власного холодильника не мають. У гуртожитку, кажуть, є загальний, але зазвичай у ньому не вистачає місця. – А телевізор у вас свій? – Ні. Днями привезли знайомі ічнянці, – каже Володимир. – Тепер хоч фільми та новини дивимося. Є у нас і ноутбук, та немає Інтернету. – Яка нині обстановка у Лутугиному? – Передзвонюємося з сестрою, кумами, друзями. Кажуть, все спокійно, у місті обстрілів немає, інколи їх чути здалеку. Люди до цього вже звикли, але жити важко. Ті, хто працюють на владу ЛНР, зарплату отримують у доларах, інші – бідують, бо ні грошей, ні роботи. – Чому ваші чоловіки не захищають свою територію, а їдуть до нас? – Мій чоловік не хоче конфлікту, не хоче стріляти в своїх братів, – говорить Олена. – Це не наша війна, це безглузда війна олігархів. Вони воюють, а гинуть мирні люди, українські солдати. Ми хочемо врегулювання конфлікту мирним шляхом. Сподіваємося, війна скоро закінчиться – і ми повернемося додому і житимемо в єдиній Україні. Там наша квартира і все майно, нажите роками. А тут сидимо, як безхатьки. Наталія ЄПІФАНОВИЧ Фото автора

1 2 3 4 5 Переглядів: 453 | Додав: lora | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0