"Трудова слава" ІЧНЯНСЬКА ГАЗЕТА

Категорії розділу

Головна » 2018 » Січень » 12 » «Ангела-охоронця бажаю кожному нашому солдату»
15:23
«Ангела-охоронця бажаю кожному нашому солдату»

Четвертий рік триває виснажлива війна на Донбасі і не видно її краю. Щодня російські бойовики безсоромно гатять по українських позиціях з важкої артилерії, порушуючи режим тиші. І гинуть наші хлопці, а рідні отримують сумні звістки про тяжку втрату.
Десятки тисяч загиблих від рук агресора, сотні тисяч важко поранених, два мільйони внутрішніх переселенців. В ічнянки Валентини Костенко двоє синів пішли на контрактну службу у Збройні сили України. Менший, 20-річний Максим, служить у складі 28-ї Одеської окремої механізованої бригади. З червня минулого року перебуває в районі Волновахи на Луганщині. Старший, 27-річний Ігор, наразі в «учебці» у Десні, а після навчання буде в одній бригаді з молодшим братом.
Валентина Миколаївна працює у хірургічному відділенні райлікарні молодшою медичною сестрою. Разом з ічнянськими волонтерами формує гуманітарний вантаж для бійців. 25 грудня вперше побувала в АТО.
– Дорогою бачила розбиті снарядами будинки, зруйновані дороги й мости. Війна накрила чорним крилом величезні території. Щоб ворог не просувався далі, живим щитом стоять наші сини. Побувала там, де служить молодший. Максим із хлопцями живуть серед поля у старих бетонних боксах. Там так сиро, що пліснявіє одяг, псується взуття. Стеля у боксі протікала, то вони за свої гроші купували руберойд та заново перекривали. Також самотужки провели водопровід, придбали і встановили бойлер. Хлопці дуже радіють, коли приїжджають рідні та волонтери. Для них немає чужих мам, вони сприймають нас як своїх і мене теж називали мамою.
– Російські найманці стріляють щодня, – розповідає телефоном з Луганщини Максим Костенко. – Техніка наша хоча й пенсійного віку, але ми ще покажемо почім в Одесі руберойд (шуткує). Волонтери їздять тільки до мене та ще мама одного із хлопців з Одеси. Дякуємо всім землякам, хто морально й матеріально підтримують нас. Особливо дітям Ічнянщини за Новорічні вітальні листівки, малюнки, янголяток, які будуть нам оберегами. Хочеться, щоб вони не бачили війни.
На жаль, говорить жінка, довелося не раз вислуховувати, що атовцям платять великі гроші, а ми повинні скидатися їм на допомогу із своїх мінімальних зарплат. Чи ж можна кожному пояснити, що воюють вони не за гроші. Вона підтримує рішення своїх дітей і гордиться ними. «Якщо треба буде і я піду добровольцем, аби закінчилася ця проклята війна», – впевнено каже мама братів-вояків.
Разом з Валентиною Костенко новорічні гостинці для захисників цього разу привезли В’ячеслав Бабіч, Євген Зінич, Тетяна Гаврись, в. о. Гужівського сільського голови Тетяна Коломієць. Відвідав побратимів і АТОвець Олександр Шкуліпа з Івангорода, поранений торік біля Попасної на Луганщині.
Волонтери організували справжнє новорічне свято з колядками, вітаннями та подарунками. Хлопці радо ласували домашньою їжею, фруктами й солодощами.
– На замовлення привезли запчастини для техніки, колеса до МАЗу й УАЗу, підсилювачі мобільного зв’язку, утеплювальні матеріали, мішки, білу маскувальну сітку. В основному все купували за гроші, – розповідає В’ячеслав Бабіч. – За останні три поїздки відвезли півтора кілометра білої маскувальної сітки, до цього возили зелену. Учні Парафіївської, Іваницької, Южненської, Ічнянської №4 шкіл проводили благодійні ярмарки і на виручені кошти купували для воїнів солодощі. Вихованці Ічнянського будинку дитячої та юнацької творчості теж передали вітальні листівки, новорічні вироби, обереги для бійців, учні Ічнянської ЗОШ №1 та №4 – вітальні листівки і малюнки. Селяни передавали торти, підприємці терли моркву по-корейські, зробили багато відер олів’є. Гужівський фермер Дмитро Забуранний надав безкоштовно порося, яке ми закоптили і роздавали бійцям величенькі шматки м’яса й сала.
– Багато людей району долучилися до цієї акції, навіть всіх не перелічити, – каже Євген Зінич. – Люди передали багато яблук, місцеві підприємці – ящики з апельсинами, МКК – згущене молоко, народний депутат Валерій Давиденко – тушонку, мелене сало, хліб, більше тридцяти п’яти кілограмів мандаринів. У відео-зверненні, яке я виклав у Фейсбуці на своїй сторінці, вояки щиро дякували за допомогу і вітали всіх земляків із Новорічними святами. А от за деяких підприємців та керівників, до яких ми зверталися, і вони не допомагали – соромно.
Разом із волонтерами з відрядження повернувся військовослужбовець частини А 1479 Валерій Вєтров. Понад вісім місяців він перебував у с. Старогнатівка на Донеччині.
На жаль, за словами волонтерів, нині допомога населення зменшилася в десятки разів. Ми святкували Новий рік у теплих домівках, біля телевізора, ялинки, а у хлопців у цей час йшли бої. Волонтери просять всіх жителів Ічнянщини активніше підтримувати наших вояків. Наразі хлопці потребують обігрівачі, утеплювальні матеріали для бліндажів.
Наталія ЄПІФАНОВИЧ
Фото Валентини Костенко
Так живуть бійці у боксі. А танк – у подарунок імениннику. Максим Костенко (справа) з побратимами з Одещини.



Фото Наталії ЄПІФАНОВИЧ
Переглядів: 144 | Додав: lora | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Пошук