|
|
Головна » 2015 » Березень » 10 » А душа Ваша, матінко, золота-золота
14:13 А душа Ваша, матінко, золота-золота |
До редакції завітала миловидна жінка і принесла учнівський зошит, списаний до останньої сторінки:
– Це розповідь про нашу маму, Лідію Андріївну Загорулько.
Щоб передати вповні любов, з якою донька описала життя і вдачу своєї матері, не вистачить і газетної шпальти. Тож спробуємо передати її у значно скороченому варіанті.
У листопаді 1939 року в сім’ї Андрія та Ганни Кравченків народилася дівчинка Ліда. Як усі діти того часу, вона з’явилася на світ вдома. Баба-повитуха висловила сумнів щодо краси новонародженої. Тоді батько викроїв із тканини косинку, запнув доньці голівку – і дитя відразу змінилося.
Ще зовсім маленькою дівчинкою у голодний 1947 рік моїй мамі доводилося щодня рвати лободу, щоб зварити куліш. Вона й понині згадує, яка то була важка робота.
П’ятдесяті роки були кращими, але господаря в сім’ї не було: солдат Андрій Кравченко вічно спочиває на ворожій землі в Берліні, а на обеліску Слави в рідному Южному його ім’я викарбуване золотими літерами. Тож діти рано пішли працювати в колгосп, сапували буряки, заробляли на обновки. Все одно часто-густо пальто і чоботи були одні на двох.
Після заміжжя турбот побільшало. Щоб заробити грошей на будівництво хати, батьки працювали на найтяжчих роботах: тато – в полі на гусеничному тракторі, мама – на фермі дояркою. Корів доїли вручну, але люди працювали весело й завзято. Їдучи на машині, доярки співали. Як то було гарно! У бездоганно злагодженому хоровому колективі виділявся сильний високий голос мами. Завдяки пісням жінки витримували труднощі, які лягали на їхні тендітні плечі.
Ми з братом як могли допомагали мамі. Кожен мав свої обов’язки: мені – намити картоплі, помити посуд, братові – нагодувати теля, прибрати в сараї. З роками роботи більшало, але ми не нарікали, тому що жаліли маму, не хотіли її засмучувати. Найбільше цінували те, що мама ніколи нас не сварила й не кричала. Коли ми чогось не зробили, то чули тільки «безсовісні» – і цього було досить.
Чисто у маминому дворі, затишно в хаті, лад на городі – за що б не бралася, завжди все доводила до ладу. Не цуралася ні кельми, ні ножівки, вміла відремонтувати грубку, збити корито для поросяти. Тримала господарство, любила корів, бо за роки праці на фермі звикла до цих божих тварин. А які пиріжки пече мама ще й понині, щедро пригощаючи сусідів!
Давно ми вилетіли з батьківського гнізда, але мама й зараз, як дороговказ, допомагає нам долати труднощі, що виникають на життєвому шляху. Ми звертаємося до неї за порадами, допомагаємо фізично, а вона не залишається в боргу. Часто навідують свою бабусю вже наші діти і внуки.
У моєї мами є все для спокійної старості. Будинок газифікований, у дворі вода. А вона турбується про державу, про хлопців, які служать в АТО. Кілька разів відсилала гроші по мобільному, а також давала продукти та гроші на гуманітарну допомогу.
За всі добрі справи, за людяність та невичерпне душевне тепло ми любимо свою маму, бабусю, прабабусю. Живіть ще довго, Мамо, і будьте здорові.
Світлана Куценко, с. Южне
|
|
Переглядів: 500 |
Додав: lora
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
|
|