Качанівка зі своїми розкішними лісами,
мрійливими озерами, чудовою архітектурою залишила незглибимий слід у нашій
історії. Колись вона була однією з найбільших осередків української культури. І
зараз вона продовжує служити місцем
паломництва для багатьох людей. У цьому році Качанівка відмічає два ювілеї – 30-річчя
з дня утворення заповідника на місці садиби і 10-річчя, як йому надано статус Національного .
Про сьогодення перлини Полісся розповідає
генеральний директор національного історико-культурного заповіднику «Качанівка»
, Заслужений працівник культури України Володимир Буренко.
–
Розкажіть, будь-ласка, що передувало отримання заповідником «Качанівка» статусу
Національного? Коли це сталося?
– Влітку 2000
року наш заповідник відвідали Президент України Леонід Кучма та голова
Верховної Ради Іван Плющ. Вони ознайомилися з перлиною української культури, її
історичними та мистецькими надбаннями, дізналися про роль Качанівки як культурного
осередку тодішньої Малоросії, власники яких радісно приймали численних гостей –
письменників, художників, скульпторів, музикантів, а то й просто – освічених
людей того часу. Не меншу роль відіграє Качанівка і в сьогоденні. Мабуть, це
все подіяло на нашу владу, і як наслідок візиту, вийшла постанова Президента
України про вирішення нагальних проблем заповідника, включаючи приєднання
ставків.
Указом Президента України від 27 лютого 2001
року Качанівці було надано статус Національного історико-культурного
заповідника (НІКЗ).
– Які зміни відбулися після отримання
заповідником статусу Національного?
– Статус Національного
мають не багато заповідників, які підпорядковані Міністерству культури. Це
повело за собою позитивні зміни: значно збільшилося виділення коштів на
проведення ремонтно-реставраційних робіт. Повернуто у територіальну цілісність
ставки площею 125,5 га,
які до того часу належали Чернігівському рибгоспу. Починаючи з 2001 і по 2007
роки, хто відвідував Качанівку, той відмітив, що сталися зміни в
реставраційному плані – відбулася реставрація будівлі південних служб. А ще в
2004 році, завдяки співпраці з райдержадміністрацією, яку в той час очолював
теж Сергій Рубашка, здійснили газифікацію заповідника. І, взагалі, відкрилося
близько десяти нових виставок, відреставрована вся південна частина палацу.
Крім того щорічно надаються кошти на поповнення фондів заповідника антикварними
речами. Це дало змогу розпочати поетапне відновлення інтер’єрів кімнат палацу
(частково вмебльовані окремі приміщення), зроблено музейну кімнату українського
побуту 18-19 століть.
Як на мене, статус Національного надає
заповіднику переваги не тільки у фінансовому, але і в моральному плані.
– Виходячи із цього, можна складати плани й на подальшу діяльність
заповідника. Що ви плануєте робити, щоб він відігравав ще більшу роль у
культурному житті нашої держави?
– У нас є
перспективний план розвитку заповідника до 2020 року, де передбачено завершення
реставраційних робіт усього майнового комплексу. Думаю, що прискоренню робіт
посприяє проведення в Україні «Євро-2012». Тоді збільшиться потік туристів не
тільки з України, але й із-за кордону, що певною мірою, приверне більшу увагу і до
нашого заповідника. А поки що, починаючи з 2009 року, на реставраційні роботи
коштів із державного бюджету майже не виділяється. Хоча за останні десять років
ми збільшили свої доходи майже в сорок разів - із 13 до 440 тисяч грн.!
– Це, мабуть, і за рахунок туристичної
галузі?
– Не тільки. Хоча
туристів у минулому році було найбільше – понад 30 тисяч. Але туристична галузь,
значною мірою, залежить і від погодних умов, і від стану наших доріг. Так від с.
Ольшани до с . Качанівка капітальний ремонт дороги довжиною 23 кілометрів ще й
досі не зробили. А Качанівка ж входить у туристичний маршрут «Намисто
Славутича» (м. Прилуки, с. Густиня, с. Качанівка, с. Тростянець, м. Батурин, м.
Ніжин).
– Ваш заповідник вже традиційно став місцем проведення літературно-мистецьких
свят. Коли це було започатковано?
– Колишній
міністр культури України Юрій Богуцький, відвідавши Качанівку, запропонував
проводити літературно-мистецьке свято «Качанівські музи». Вперше його провели в
2004 році і з тих пір його проведення стало традицією. Протягом останніх років уже
відбулося шість таких святкувань.
– А чому торік свято не відбулося?
– Це пов’язано зі
світовою кризою. Фінансування було недостатнім, але сподіваємося, що в цьому
році свято «Качанівські музи» відбудеться. Тим більше, що до наглядової ради
заповідника обрано заступника облдержадміністрації Віктора Тканка і при його
підтримці, в кінці вересня на початку
жовтня 2011 року, ми зможемо побачити в Качанівці на святковій сцені народних
та заслужених артистів, літераторів тощо
–
Качанівські краєвиди: парки, ставки, палаци та й сама аура ніби створені для
того, щоб тут знімати кінофільми, малювати картини, писати музику та
літературні твори. Хто із митців скористався такими можливостями?
– У 2004 році на
території заповідника знімалися епізоди до телевізійного 12-серійного фільму «Дев’ять
життів Нестора Махно», художніх – «Третього не дано», «Барин»,
художньо-документального – про життя Тараса Шевченка під час перебування в Качанівці
та інші. Часто знімає свої серіали і канал СТБ, зокрема – «В пошуках істини».
Взагалі, Качанівка є місцем відпочинку душі
та творчості для багатьох митців різних напрямків. Майже кожного літа до
заповіднику приїжджають створювати свої шедеври багато художників. Їх
приваблюють довколишні краєвиди, архітектура.. Для нас це теж вигідно, бо в
титрах фільмів, чи на картинах автори вказують, що ці твори були зроблені на
території Качанівки. Крім того ми користуємося для популяризації діяльності
нашого заповідника й широкими можливостями Інтернету (є навіть свій сайт). Це теж,
певною мірою, впливає на бажання
людей власними очима побачити красу.
Розпитував Микола Смілик
Фото автора
|