"Трудова слава" ІЧНЯНСЬКА ГАЗЕТА

Категорії розділу

Головна » 2010 » Листопад » 9 » Найдорожчий клад, як у родині лад
10:06
Найдорожчий клад, як у родині лад


Бернард Шоу: «Шлюб – це багаторічний героїчний труд батька і матері, які піднімають на ноги своїх дітей»

   Українці завжди славилися великими, міцними, трудолюбивими родинами. Вони жили на батьківській землі і спільними зусиллями примножували достаток родини. У їх сім’ях поважали старших, щиро вірили в Бога, ростили справжніх патріотів рідної землі. 

   У нашому сьогоденні про багатодітні родини у людей різне бачення. Одні дивуються: навіщо стільки дітей, ті, кому Бог їх не подарував, можливо, заздрять. Інші просто вважають, що малюків народжують заради пільг, які надає держава. Хоча це – примарна надія, оскільки на практиці пільги у них дуже скромні, і тих грошей не вистачає навіть на якісне харчування, одяг, лікування, не кажучи про навчання. [ ?]

    Звісно, є  неблагополучні сім’ї, в яких дорослі зловживають алкоголем чи наркотиками, жорстоко поводяться з дітьми. На жаль, ця проблема залишається актуальною. Зрозуміло, що від цього в першу чергу страждають самі діти.

   Але є й немало родин, у яких просто люблять дітей і вважають, що вони дані Богом і мають побачити світ. У сім’ї Латунів із Бережівки завжди гомінко. І батькам Віктору та Людмилі можна щиро позаздрити – у дітях вони бачать розраду, а їх аж шестеро і кожна дитина по-своєму індивідуальна. Старшій Віталіні тринадцять років. Дівчинка добра, спокійна, добросовісна, працьовита. У навчанні старанна. Дуже охайна, любить тварин (вдома доглядає за своїм улюбленцем – хом’ячком). Дев’ятирічний Михайло – добродушний, енергійний, подільчивий. Семирічна Ліля – весела, посидюча, незлопам’ятна. Любить малювати, ліпити, робити аплікації і все це в неї виходить естетично, зі смаком. Найменша учениця у сім’ї – першокласниця Аліна. Дівчинка ще тільки вчиться першим шкільним азам, любить писати і малювати. Вона слухняна, але наполеглива. Підростають і чотирирічна Наталя та однорічна Тамілочка. Тож велика родина – це, перш за все, й велика відповідальність батьків за виховання своїх дітей, щоденна турбота, клопоти.

   За словами сільського голови Олександра Кравця, сім’я Латунів є хорошим прикладом у селі. Сільська рада, у міру своїх сил, намагається допомагати подружжю. ПОСП «Бережівка» під керівництвом Михайла Антоненка та Івана Пащенка теж допомагає сім’ї продуктами, подарунками тощо. Цього року керівники пообіцяли багатодітній родині придбати будівельні матеріали для нової літньої кухні. І вчителі говорять, що всі діти Латунів виховані, ввічливі, доглянуті. Старші – піклуються про найменших. І вдома цьому приділяють значну увагу. Людмила Олександрівна і Віктор Іванович найперші відгукуються на проблеми місцевого дитсадка, школи.

   Побувавши у родині Латунів, я помітила і старанність подружжя. У домі чисто, прибрано. На подвір’ї, яке займає немалу площу, теж усе упорядковано. Для дітей Віктор зробив чималу гойдалку, аби місця вистачило на всіх і розмістив її у тіні саду. Тримають вони й чимале хазяйство: корову, бичка, в’єтнамську свиноматку та дев’ять поросят, курей і каченят. Обробляють 0,62 га городу. Тож доводиться багато працювати.

   – Коли ж встигаєте все робити? – запитала я у господарів.

   – І самі не лінуємося, і наші батьки допомагають. Дітей теж привчаємо до праці. Старші граються з молодшими, допомагають їм одягатися, робити уроки, – відповів Віктор, а Людмила додала:

   – Мені, як жінці, пощастило. Віктор спокійний, спиртного не вживає. Лайок у нас немає. Вдома виконує будь-яку роботу. Допомагає і дітей покупати та нагодувати, і їсти наварить, і корову подоїть. Не нарікає, що це жіноча справа. Город теж разом обробляємо. Він хороший батько. Слідкує, щоб діти виконували всі заплановані справи.

   – Які проблеми доводиться долати вашій родині?

   – В основному матеріальні. Віктору у 1998 році зробили операцію – видалили нирку, тому двічі на рік його треба підліковувати у Києві. А грошей, самі розумієте, на дороге лікування не вистачає. От і доводиться їх заробляти працею. Інколи на свою адресу чуємо: «Ви ж отримуєте багато грошей». На дітей, звичайно, держава допомагає, але розміри цієї допомоги не співвідносяться з рівнем життя. Багато коштів витрачаємо на продукти, одяг, ліки, памперси інше, діти ж ростуть. Деякий одяг перешиваю. Кожна мама знає, скільки треба грошей, аби дитину до школи зібрати, а у нас четверо школярів. Щоб придбати шкільну форму, довелося навіть до райдержадміністрації звертатися за допомогою. Щоправда виділили 100 гривень, – поділилася своїми проблеми багатодітна мама.

   – А який середньомісячний доход вашої родини?

   – Чоловік отримує пенсію по-інвалідності – 600 грн., на дітей платять 900 грн. по 150 грн. на кожну дитину.  От і рахуйте, мало це чи багато на вісім чоловік? – відповіла Людмила.

   Так, багатодітна сім’я – це, дійсно, немало труднощів і турбот. Але це і свій особливий світ, зі своїми плюсами і мінусами, своїми радощами і проблемами. І як кожна жінка, любляча мама Людмила Латун мріє, щоб у їхній родині був достаток, щоб діти були здорові й щасливі. Мріє і про сучасну пральну машинку (шкода, що водопроводу у них немає), і про двоє двоярусних дитячих ліжок та письмовий столик для дітей-школярів. А Віктор Іванович докладає всіх зусиль, щоб діти росли вихованими, працьовитими, цінували дружбу і були достойними своїх батьків.  

   P.S. Коли матеріал готувався до друку, Людмила Латун всьоме стала мамою. Двадцять другого вересня вона народила дівчинку, яку старші сестрички назвали Ілоною. Тож редакція вітає щасливих батьків. Зичить успіхів у вихованні діток, здоров’я  і сімейного затишку.

Наталія Єпіфанович 

Переглядів: 1052 | Додав: gam-ua | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Пошук